«Фотографія – потужний інструмент, яким можна спілкуватися зі світом, формувати думку суспільства», – переконана фотографка Олена Гром.
Її роботи експонуються на міжнародних виставках і неодноразово були відзначені престижними нагородами. Через свої проєкти вона документує та розповідає світу про війну в Україні, людські долі на деокупованих та прифронтових територіях.
Олена родом із Донецька. У 2014 році через бойові дії разом із родиною була змушена залишити рідне місто. Спершу переїхала до Києва, а з 2017 року живе у Бучі. Втрата дому стала для неї переломним моментом: саме тоді фотографія з хобі перетворилася на спосіб осмислення реальності та стала місією розповідати завдяки світлинам про війну.
Шлях у професію
Олена здобула освіту веб-дизайнера, мала свій бізнес, навчалася у кількох фотошколах. Після закінчення курсу відомого українського фотографа Віктора Марущенка вона зрозуміла свою місію – працювати з темою війни та створювати візуальні історії про події в українських містах.
Її дипломним проєктом став цикл світлин про Донецький аеропорт, після якого логічним продовженням стали поїздки у прифронтові міста – Мар’їнку, Слов’янськ, Ізюм.
Один із проєктів був присвячений дітям Мар’їнки Донецької області, які навчалися у школі за кількасот метрів від лінії фронту.
«У мене було півтори години для того, щоб фотографувати дітей до того, як почнуться обстріли. І я почала фотографувати, де це було можливо: біля вікна, біля дошки, біля стіни. І тут я чую вибухи, а дитина, яку я фотографую стоїть біля стіни, немов на розстрілі. Потім я сфотографувала саме місто, школу, те середовище, в якому вони навчаються. Так у мене з’явилася перша серія світлин про дітей з Мар’їнки, яка називається «Засоби навчання», – пригадує фотографка.
Цей проєкт отримав міжнародний резонанс і став початком виставкової діяльності за кордоном.
Війна як головна тема
Олена їздить у прифронтові міста України. Вона фотографує, бере інтерв’ю, створює візуальні історії про людей, які живуть поруч із війною.
У неї багато унікальних фотопроєктів, які варті уваги та викликають сильні емоції. «Важливо, щоб людина замислювалася над фотографією, а не намагалася швидше від неї відійти», – пояснює вона.
Серед її проєктів:
Проєкт «Особисті речі» – про переселенців і втрату дому.
Відео «Врожай» – про сліди війни на українській землі, створений у діалозі з кадрами Олександра Довженка.
Світлини проєкту «Танцюючі в темряві» розповідають про балерин Харківського театру опери та балету, які репетирують і виступають під час обстрілів та блекаутів.
Проєкт «Маятник», став своєрідним дослідженням у прифронтовому Донбасі теми народження дітей під час війни.
Також є проєкт про жінок і матерів, які втратили синів на війні – «П’єта».
Світлини з Бучі та проєкти про жінок Київщини
На жаль, родині Олени довелося тікати від війни вдруге у 2022 році, коли російські війська здійснили повномасштабний наступ та окупували Бучу.
Одразу після звільнення Бучі Олена повернулася додому і почала фотографувати місто та його мешканців. Вона знімала зруйновані будинки, людей, які вижили в окупації, збирала їхні свідчення, аби зафіксувати і мати докази того, що відбувалося. Була присутня на ексгумації.
Так виник проєкт «Банальність зла», у який увійшли світлини, зняті у 2022 році у Бучі. Олена розповідає: «Я фотографувала місця, де перебували російські солдати: снайперські позиції, блокпости, будинки, в яких вони базувалися і переховувалися. В одному з будинків на стіні була нашкрябана фраза: «Sorry, це наказ». У той момент я згадала Ганну Арендт та її поняття банальності зла про те, як жахливі злочини здійснюються сірими, дрібними людьми, які відмовляються від особистої відповідальності, прикриваючись виконанням наказів».
Найвідомішим проєктом Олени Гром став «Украдена весна», присвячений жінкам Київщини, які під час окупації втратили домівки, рідних і саму можливість прожити весну як час оновлення. Ідея назви «Украденої весни» з’явилася тоді, коли вона зрозуміла, що не помітила, як зацвіли дерева, адже весну 2022 року «вкрала» війна.
Цей проєкт приніс міжнародне визнання. Світлини були показані у десятках країн і перемогли у світових конкурсах. У 2024 році Олена двічі здобула титул «Фотограф року».
Одна з фотографій серії «Украдена весна» («Діана») увійшла до постійної колекції Музею авангарду у Швейцарії.
У 2025 році Олена Гром стала абсолютною переможницею фестивалю Photo Oxford 2025, де були фотографи з усього світу.
Наразі триває виставка фотографій з проєкту «Украдена весна» у фестивалі мистецтв просто неба в Рас-ель-Хаймі, ОАЕ. «Для мене велика честь представляти Україну в Арабських Еміратах. Це вже вдруге, коли мій проєкт бере участь у ОАЕ. Вперше я отримала головну нагороду фестивалю в Шарджі. Для мене це не лише можливість показати мистецтво, а й розповісти світу про війну в Україні, про зруйновані міста, такі як Ірпінь і Буча, та про російські військові злочини», – ділиться фотографка.
Ще один проєкт, який звернув увагу іноземної аудиторії, «Мавки. Камуфляж», присвячений українкам, які плетуть камуфляжний одяг для військових. Олена фотографувала волонтерок з Горенки. Проєкт увійшов до Шорт Листа професійного конкурсу Sony World Photography Awards 2025 у категорії портрет.
Її роботи були на виставках в Італії, Франції, Швеції, Англії, ОАЕ та інших країнах. У Швеції її фільм і фотопроєкт про війну викликали сильний емоційний відгук у глядачів.
«Шведи плакали. Так щемно відреагували на проєкт «Цей бежевільний бежевільний світ», який я знімала влітку 2022 році, коли дізналася про психіатричну лікарню в Бородянці, у якій в окупації залишалось більше 500 пацієнтів», – розповідає Олена про проєкт, героями якого стали пацієнти психіатричної лікарні.
Поради молодим фотографам
Юним фотографам охочим працювати з соціально чутливими темами Олена радить навчатися та мати внутрішню силу, адже одразу може не бути очікуваної високої оцінки.
Також мисткиня радить вчитися у найкращих, що сама постійно робить – навчається та розвивається далі. А ще займатися тим, що любиш, це дає опору навіть тоді, коли дуже важко і ніхто не вірить у твою роботу.
Фотографія як потужний інструмент
Для Олени Гром фотографія – це не лише про документування, а й про емоції, про сенс і правду. Вона вважає, що кожен кадр є потужним інструментом.
Її проєкти – це візуальний архів війни, створений мовою мистецтва. Через світлини вона показує світові, що означає жити, втрачати і продовжувати творити під час війни в Україні.
Фото: Олена Гром
Підтримано коштами шведської допомоги розвитку. Зміст матеріалу є відповідальністю Thebuchacity і не обов’язково відображає позицію Sida чи Уряду Швеції.
