Спілкування з конями, верхова їзда – більше ніж приємний відпочинок та цікавий вид спорту. Це заняття має позитивний вплив на здоров’я людини. Недаремно, коней називають лідерами серед тварин, що лікують.
Ірина Мулява, з якою ми познайомилися у Бучі під час її прогулянки, з дитинства мріяла про власного коня. 5 років тому вона придбала першу кобилу. І відтоді її життя закрутилося у вирі нових занять, подій та вивченні інформації про коней.
Потрібно було доглядати за конячкою, облаштувати їй стайню, навчати, лікувати. Помітно змінився настрій і спосіб життя дівчини. Навіть в особистому житті відбулися зміни – Іра познайомилася з чоловіком, з яким разом продовжують займатися кіньми та виховувати донечку.
Ітіс та Кася, – так звати пару коней, за якими зараз доглядає Ірина і в Бучі намагається облаштувати комфортне нове місце для тварин. На жаль, попередня конюшня у Микуличах після окупації не підлягає відновленню: повністю була знищена завдяки візиту «дружнього» народу.
«24 лютого був приліт на наше поле. Ми вирішили виїхати у більш безпечне місце. Тварин мені довелося відпустити, – пригадує Ірина. – Пощастило, що моїх коней приютив чоловік із сусіднього селища, весь час годував та повернув мені після деокупації».
Одразу після того, як російські війська покинули Київщину, Ірина приїхала по коней. Двох тварин продала, тому що не було місця, де їх тримати, та не вистачало запасу їжі для годування. Одного коня перевезла на Закарпаття, де сім’я Іри отримала тимчасовий прихисток.
Кінь швидко освоївся на новій території та приступив до своєї звичної роботи – спілкування з дітьми та дорослими, які так само тікали від війни і дуже хвилювалися за воєнні дії, рідних, дім.
Контакт з розумною твариною, якій вдалося вижити під час обстрілів та боїв, мав позитивний вплив на стан людей. Кінь користувався популярністю: його гладили, на ньому їздили верхи, фотографувалися. Завдяки чому у людей поліпшувався настрій, знімалася напруга та стрес. Спілкування з твариною замінювало похід до психолога чи в аптеку. Кінь невимушено лікував душевний біль, позбавляв страху та заспокоював своїх гостей.
Згодом родина Ірини вирішила повертатися додому. Коня передали у надійні руки. «Та без коней життя не таке насичене і яскраве! – Звертає увагу Ірина. – Часто пригадую, як мої тварини допомогали діткам. Раніше ми займалися іповенцією – це так називають методику лікування кіньми, яка заснована на психології. Це спілкування, психологічний контакт людини з конем. Ми катали АТОшників, дітей з інвалідністю та малозабезпечених родин».
Зараз господарка двох гарних коней пропонує спілкування з тваринами для внутрішньо переміщених осіб, дітей та матерів, що постраждали від насилля.
Ірина відкрита до різних пропозицій, де її коні можуть допомогти: навчає взаємодіяти з конем, осідлати, їздити верхи, влаштовує прогулянки, підтримує проведення фотосесій, зустрічей для налагодження стабільного психоемоційного стану та для емоційного піднесення. І запевняє, що знайомство з конями може стати приємним сюрпризом та ефективними ліками у перезавантаженні та відпочинку.
Не забувайте, що на Thebuchacity завжди можна знайти найсвіжіші новини, фото і відео про Бучу! Підписуйтесь!
Хочеш більше корисних і актуальних новин міста? Підтримай нашу редакцію на Patreon!
