Юрій Мороз – тренер з боксу Бучанської дитячо-юнацької спортивної школи. Уже багато років він працює з дітьми та підлітками, навчаючи їх не лише спортивної техніки, а й дисципліни, витривалості та відповідальності. Його вихованці стають призерами обласних та всеукраїнських чемпіонатів, а один із учнів уже вийшов на міжнародний рівень.
Шлях у спорт
Захоплення боксом у Юрія почалося у 13 років. На секцію його привів однокласник. Саме тоді спорт став для нього не просто заняттям, а частиною життя. Тренувався Юрій в Ірпені, у дитячо-юнацькій спортивній школі, під керівництвом тренера Анатолія Третьякова. Згодом разом із наставником переїхав до Києва і виступав за збірну столиці, через що його й досі називають «київським боксером».
Юрій Мороз чотири рази поспіль вигравав чемпіонат Києва, брав участь у чемпіонатах України, де здобував друге та третє місця. Серед його вагомих перемог – турнір пам’яті Валерія Арсьонова, що був на той час популярний в Донецьку. Юрій входив до складу збірної України та отримав звання майстра спорту.
Пауза і повернення
Втім, професійний спорт вимагав значних фінансових ресурсів, яких тоді у юного спортсмена не було. Тож Юрій Мороз залишив навчання у Національному університеті фізичного виховання і спорту, та змінив напрям діяльності і почав працювати у силових структурах. Через вісім років повернувся до освіти й закінчив університет.
Працював в Ірпінській ДЮСШ, а згодом перейшов до Бучі, створив громадську організацію та проводив тренування у підвальному приміщенні по вулиці Нове Шосе, 17.
Згодом секція з боксу перейшла до приміщення Бучанської дитячо-юнацької спортивної школи, де нині є базові умови для тренувань: боксерський ринг, груші, тепло й освітлення.
«Приміщення доводиться ділити з іншими тренерами, однак можливість займатися регулярно у досить непоганих умовах збережена», – зазначає Юрій Мороз.
Учні, якими пишається тренер
Перші вихованці Юрія Мороза сьогодні вже дорослі – багатьом близько 25 років. Значна частина з них нині служить у Збройних силах України. На жаль, серед них один вже загинув на війні.
«Першим чемпіоном Київської області став Давід Васинов, який загинув на фронті. Серед учнів є син загиблого Героя України, захисника Донецького аеропорту – Ренат Ридзанич. Також мені вдалося виховати першого майстра спорту з Бучі – Артема Невдобенко. Ще один учень, Іван Жувак, представляв місто на чемпіонаті Європи. Хоча призового місця він не здобув, сам факт участі став важливим кроком для міста», – розповідає тренер.
Підхід до тренувань
Для Юрія Мороза важливо не лише виховувати спортсменів, а й формувати патріотичну молодь. Він із гордістю говорить про своїх вихованців, які стали на захист держави.
Методи тренувань тренер називає комбінованими: поєднання сучасних підходів із класичною школою боксу. Тренування проводить враховуючи індивідуальний підхід до учня з урахуванням віку, фізичної підготовки та можливостей.
Вихованці беруть участь у змаганнях відповідно до календарного плану федерацій боксу Київської області та України. «Якщо спортсмен перемагає на обласному рівні, він отримує право виступати на чемпіонаті України. Усе відбувається поступово й обережно, адже бокс – травмонебезпечний вид спорту, що потребує відповідального підходу», – пояснює спортсмен.
Офіційно до секції приймають дітей із 10 років, відповідно до державних вимог. Водночас тренер працює і з молодшими, намагаючись зацікавити їх боксом і прищепити любов до спорту.
Війна і спорт
Повномасштабна війна суттєво змінила життя тренера та його учнів. Багато вихованців пішли на фронт, дехто загинув. Сам Юрій Мороз говорить, що не був здивований війною, вважаючи її наслідком тривалого ідеологічного протистояння. У цих умовах спорт став для дітей і підлітків ще важливішим – як спосіб тримати форму, дисципліну й внутрішню стійкість.
Плани і мрії
На думку тренера, для розвитку спорту в Бучі потрібно більше комфортних умов для тренувань. Це дозволило б вивести підготовку спортсменів на професійніший рівень.
Юрій Мороз переконаний: у Бучі є потенціал для підготовки спортсменів міжнародного рівня, зокрема й учасників Олімпійських ігор. І перші кроки на цьому шляху вже зроблені.
Підтримано коштами шведської допомоги розвитку. Зміст матеріалу є відповідальністю Thebuchacity і не обов’язково відображає позицію Sida чи Уряду Швеції.
