Thebuchacity продовжує проєкт «Герої Бучі: Назавжди в строю». Сьогодні ми розповідаємо про Андрія Балябу.
Ми створюємо цей проєкт, щоб розповідати про наших Захисників, що поклали своє життя за незалежність України – з їхніми мріями, родинами, щирістю та силою духу.
Про мирне життя
Андрій Баляба народився 4 травня 1982 року в Алмати (Казахстан). Разом із родиною провів там 3 роки свого життя, після чого сім’я хлопчика переїхала до Луганську. Саме тут юний Андрій ходив до школи.
У 2000 році родина знову переїжджає. Цього разу у Бучу. Андрій вступає до Державного податкового університету і отримує фах юриста. До 2014 року працює за професією – допоки не стає добровольцем на Сході.
14 лютого 2015 року знайомиться зі своєю майбутньою дружиною – Мариною. Жінка пригадує, що це сталось онлайн на сайті знайомств. Андрій зареєструвався там, коли їхав з дому на позиції у Широкине. Вони часто переписувались і згодом Андрій запросив Марину приїхати у Маріуполь. 2 березня, під час прогулянки на пляжі, Андрій зробив жінці пропозицію. «Знаєте, коли там дівчата розказують, що от, у них не така каблучка, не того розміру діамант. Я тоді думаю: «Дитино, мені зробили пропозицію на замінованому пляжі кільцем з-під Кока-Коли».
У вересні 2016 року Андрій та Марина одружились, і вже через рік у них народився син – Назар. Приїжджаючи додому, Андрій намагався проводити з сином максимум часу. У вільний час також полюбляв рибалку. Але основним, навіть у вільний час, залишалась військова справа – чоловік постійно прагнув до самовдосконалення, тому постійно відвідував бойові злагодження та військові наради, навіть коли був удома.
Марина пригадує, що Андрій був дуже доброю та чуйною людиною: постійно приходив всім на допомогу. «Він завжди підтримував інших. Нічого собі – все людям».
Боротьба за свободу
Служба в АТО
У 2014 році пішов добровольцем на фронт. Служив у добровольчому батальйоні «Донбас». Разом з побратимами звільняв Лисичанськ, Попасну, Краматорськ, був учасником боїв за Широкине та Маріуполь. Пройшов Іловайський котел.
2016 року Андрій пішов служити у батальйон оперативного призначення ім. Сергія Кульчицького Нацгвардії України. Від того часу працював військовим.
Початок повномасштабного вторгнення
У січні 2022 року Андрій поїхав на ротацію на Донбас. Коли 24 лютого почалася повномасштабна війна, він продовжував виконувати бойові завдання на фронті. Мав позивний «Буча».
Загибель
Марина пригадує: «Ми виїхали 19 березня з окупації. Були постійно на зв’язку. Зрештою він сказав, що йому потрібна автівка для виконання бойових завдань. Я організувала машину за 5 годин – її пригнали мої одногрупники з Литви. Андрій приїхав і забрав машину.
30 березня він подзвонив та привітав мене з Днем народження. Сказав, що ввечері набере ще, коли ми вже святкуватимемо за столом».
Андрій Баляба загинув 30 березня 2022 року під Ізюмом на Харківщині. Позицію Воїна накрили артилерійським вогнем. Уламок 5 мм зайшов під бронежилет, відбився від ключиці та пробив серце і ліву легеню.
Героя поховали 1 квітня на Лісовому кладовищі у Києві.
У Героя залишилась дружина Марина, син Назар та батьки.
Нагороди
Нагороджений указом Президента орденом «За мужність» III ступеня.
Вшанування пам’яті
12 квітня 2023 Бучанська міська рада ухвалила рішення про перейменування скверу на розі вулиць Михайловського та Сілезької на честь Андрія Баляби.
29 березня 2024 року встановили памʼятну дошку на честь Героя на стіні будинку по вулиці Сілезька, 1-А, у якому він мешкав.
Марина: «Кожні вихідні я їжджу на його могилу. Також на нього дуже схожий наш син. Звички, характер, у нього навіть вуха Андрія. Тому тут навіть берегти нічого не треба. Він абсолютно одна і та сама людина».
Вічна пам’ять та слава Герою!
Підтримано коштами шведської допомоги розвитку. Зміст матеріалу є відповідальністю Thebuchacity і не обов’язково відображає позицію Sida чи Уряду Швеції.
