Анна Саліванчук – українська акторка театру і кіно. Вона завітала у Бучу, де зустрілася з учнями Бучанської школи №1 та вихованцями Бучанського центру позашкільної роботи імені Андрія Куцевалова (БЦПР).
Дітям було цікаво поспілкуватися з відомою акторкою. Вони уважно слухали Анну, яка відповідала на їхні запитання: чи важко працювати акторкою, як проходить день, яка роль найулюбленіша, як вжитися в роль, чи використовуєте штучні сльози, де краще грати – на знімальному майданчику чи в театрі.
Найцікавіші відповіді акторки розповіла Thebuchacity Ірина Перекальська, викладачка гуртка театрального мистецтва у БЦПР, яка була присутня на зустрічі.
Мені особисто запам’яталися слова Анни: «У театрі не грають, а служать».
У серіал «Одного разу під Полтавою» її взяли на роль без проб, за запрошенням. Вона не дуже хотіла зніматися там, адже на той час грала головну роль в українсько-російському історичному серіалі «Поки станиця спить». Але, врешті, погодилася. У всіх персонажів серіалу «Одного разу під Полтавою» свої справжні імена, але в Анни «Верунчик», тому що спочатку розглядали на роль іншу акторку. Їй запропонували змінити ім’я персонажа на «Ганнуся», але вона відмовила, бо не любить, коли її так називають, адже навіть за паспортом вона – Анна. Знімали серіал у Пирогово.
У серіал «Свати 4» Анна потрапила теж за запрошенням. Саме тоді, коли дуже хотіла на море, а зйомки проводилися в Криму. За зйомки у цьому серіалі вона отримала найбільший гонорар за свою професію.
А вперше вона грала роль у польському серіалі у 17 років. Серіал не показували в Україні. Польської мова вона не знала, тому її навіть переозвучували. Працювала без каскадерів: 3 рази стрибала з парашутом. Знімалася вночі і на вихідних.
Зі слів Анна, найбільше їй подобалося грати у серіалі «Поки станиця спить». Грали без макіяжу, без манікюру. Тоді Анна отримала травму, коли скакала на коні, який під час зйомок злякався і став на диби, вона впала. У неї виявили 2 грижі у шийному відділі хребта. Згодом через це Анна втратила зір. Після операції зір повернувся.
На запитання «Яка була найнеулюбленіша роль», вона пригадала сцену зґвалтування. Актор, що грав з нею, не захотів відігравати сцену і його заміняв дублер, який не розрахував сили і робив їй настільки боляче, що вона кричала. Але режисер та всі інші подумали, що Анна добре вжилася в роль. Тому були здивовані, коли після відзнятого кадру вона почала гамселити того дублера. Врешті, у неї лишилися синці й неприємні спогади.
Анна звернула увагу, що акторкою бути складно. На початку роботи необхідно ретельно працювати над роллю, зробити собі, так зване, резюме персонажа.
Діти залишилися дуже задоволені зустріччю з акторкою. Наприкінці зустрічі сфотографувалися та, хто хотів, взяв автограф.
