У Бучі функціонує авторська програма «Коло стійкості: Мистецька регенерація громад», яка поєднує мистецтво, технології та практики емоційного відновлення. Авторка ініціативи — Олена Ензель.
Журналістка Thebuchacity поспілкувалася з нею про те, чому звичайна арттерапія вже не завжди працює, навіщо людям неонове світло й мікроскопи на заняттях та як мистецтво допомагає відновлювати ментальне здоров’я людей.
— Олено, розкажіть, як виникла ідея створення програми «Коло стійкості»?
— Я понад 10 років працюю у сфері технологій та маркетингу, багато займаюся аналітикою, працювала з людьми й організовувала різні заходи. У певний момент зрозуміла, що творчість може бути не лише мистецтвом, а й інструментом роботи з емоційним станом людини.
Після волонтерської роботи у 2024 році стало очевидно: людям потрібні нові формати ментального відновлення. Не просто класичні лекції чи стандартна арттерапія, а щось, що здатне викликати емоцію, зацікавити та допомогти людині хоча б на деякий час вийти зі стану тривоги.
— Чим ваша методика відрізняється від класичної арттерапії?
— Ця методика не лише про малювання. Art&Tech поєднує творчість, технологіїй, світла, звуку, інтерактивні вправи.
Наприклад, під час одного із занять із люмінесцентного бодіарту люди спочатку малювали в одній кімнаті, а потім ми перейшли в інший простір із неоновим освітленням. Коли увімкнулося світло, у всіх був ефект «вау». Це зовсім інше емоційне переживання.
Ми також використовуємо мікроскопи, цифрові інструменти, саундхілінг, проекції та голограми. На одному із занять за малюнками учасників створювалися справжні музичні треки. Люди говорили, що після цього їм ставало легше емоційно.
— З якими запитами найчастіше приходять люди?
— Найчастіше це тривожність, внутрішній неспокій, емоційне виснаження та потреба в соціалізації. Багато людей після пережитого стресу просто перестають відчувати безпечний контакт із суспільством. Тому головна місія проєкту — підтримати людей та створити простір, де вони можуть хоча б трохи видихнути.
— Ви говорите про вимірювання результатів. Як саме оцінюєте ефективність програми?
— Ефективність програми — це важлива частина проєкту. Оскільки я сама працюю у сфері маркетингу, для мене важлива аналітика та реальні показники. Учасники проходять анкетування до та після занять. Ми аналізуємо рівень тривожності, стресу та психоемоційний стан. І вже після перших зустрічей бачимо покращення стану приблизно на 68%. Для мене важливо, щоб це були не лише красиві слова про «натхнення», а реальні зміни, які людина відчуває всередині.
— Чому саме Буча стала місцем для пілотного запуску?
— Після деокупації багато міжнародних досліджень, зокрема аналітики BBC, говорили про колективну травму в таких громадах. Я розумію, що в подібних місцях потрібно дуже обережно працювати з емоційним станом людей. Я відчула, що саме тут знання про Art&Tech можуть принести найбільшу користь. Це не про випробування програми, а про те, щоб бути там, де ми потрібні найбільше. Кожне заняття — це сміливість людей відкритися, а моя роль лише в тому, щоб надати для цього інструменти. І я бачу, що громада справді відгукується на цей формат.
— Ви називаєте це авторською методикою. Як створювали програму?
— Я дуже самокритична людина. Ніколи не даю людям те, що не перевірила на собі. Спочатку всі практики проходять тестування у вузькому колі близьких людей. Якщо бачу, що щось не працює або не дає результату, — я не використовую це далі.
Кожен воркшопу нас індивідуальний. Ми не повторюємо однакові сценарії, тому що людям потрібен новий досвід та нові емоції.
— Наскільки творчість важлива у процесі ментального відновлення?
— Малювання — це не про навички, це про здатність душі говорити, коли бракує слів. Творчість тут не про академічне мистецтво. Це спосіб достукатися до внутрішнього стану людини, дати їй можливість виразити те, що інколи складно сказати словами. І в цьому питанні можна трохи додати, розширити технології (бо на наступному занятті вони будуть).
— Чи плануєте масштабувати проєкт?
— Так, зараз це пілотний проєкту Бучі, але вже є плани співпраці з іншими громадами та центрами життєстійкості.
Я бачу, що попит на такі формати є. Люди починають більше приходити, рекомендують заняття іншим. Це означає, що суспільство готове говорити про ментальне здоров’я відкрито.
У травні у бучанському центрі життєстійкості відбудуться ще кілька цікавих занять.
