Булінг – це не просто дитячі сварки чи образи. Він впливає на психологічний стан дитини, самооцінку, успішність і навіть бажання відвідувати школу. Цькування не завжди помітне дорослим: воно може відбуватися на перервах, у класних чатах та соціальних мережах.
Важливо, щоб дитина не лише знала, що таке булінг, а й могла вчасно його розпізнати, розуміла, куди звернутися по допомогу, і знала, як діяти, якщо вона сама або її однокласник став жертвою.
Що відбувається у школах Бучанської громади?
30 вересня 2026 року в Бучанському ліцеї №3 провели Тиждень протидії булінгу. Для школярів організували інтерактивні заняття, психологічні тренінги, години спілкування про здорове освітнє середовище та розбір реальних життєвих ситуацій разом із психологами.
Під час заходів діти вчилися розпізнавати перші ознаки емоційного та фізичного тиску, розуміти, як діяти, якщо стали свідками цькування, і знати, до кого звертатися по допомогу. Окреме навчання пройшли й учителі, які відпрацьовували методи реагування на насильство.
Проблему булінгу в громаді обговорювали й на рівні Київської області. 14 жовтня 2026 року Київська обласна військова адміністрація повідомила про круглий стіл, присвячений протидії булінгу та психологічній підтримці дітей і педагогів.
Під час заходу представили результати опитування 351 учня 5-7 класів одного з ліцеїв Бучанської громади, проведеного восени 2025 року. Понад 50% учнів, які відповідали на запитання про образи, приниження й агресію, повідомили, що стикалися з такими ситуаціями. Водночас лише третина опитаних, які відповідали на запитання про підтримку, зазначила, що завжди має людину, з якою може поговорити про свої переживання.
За інформацією Київської ОВА, 83 вчителі пройшли тренінги з протидії булінгу та отримують супервізійну підтримку.
Як розпізнати булінг, а не звичайну сварку?
Відповідно до українського законодавства, булінг – це психологічне, фізичне, економічне або сексуальне насильство, зокрема із використанням електронних засобів комунікації. Його ключовою ознакою є систематичність. Оновлені правила (наказ Міністерства освіти і науки № 961 від 18 червня 2026 року, чинні з 11 серпня 2026 року) уточнюють: насильство вважається систематичним, якщо воно відбулося два або більше разів протягом 12 місяців.
Основними формами є:
- психологічний булінг (образи, приниження, погрози, поширення чуток, навмисне ігнорування)
- фізичний булінг (штовхання, удари)
- економічний булінг (вимагання грошей, пошкодження речей)
- кібербулінг (образливі повідомлення, принизливі публікації, цькування в групових чатах)
Кібербулінг особливо небезпечний тим, що дитина не може повернутися додому, щоб уникнути цькування – воно продовжується через телефон і соціальні мережі.
Наскільки поширена проблема булінгу в Україні?
У 2024 році Міністерство освіти і науки України оприлюднило дослідження «Булінг та толерантність у закладах освіти після 24 лютого 2022 року», в якому взяли участь 5 576 учнів 5-9 класів.
Результати показали: 51,3% опитаних школярів хоча б раз стикалися з булінгом, 24,7% зазнавали цькування після початку повномасштабної війни. Серед тих, хто зазнав булінгу, 59,4% зверталися по допомогу, найчастіше до батьків і вчителів, але з віком кількість звернень зменшувалася: серед п’ятикласників – 68,1%, серед дев’ятикласників – 47,9%. Крім того, 19,6% дітей зазначили, що вчителі або інші працівники школи, які були свідками цькування, «нічого не зробили».
Чому діти не розповідають про цькування? Вони можуть боятися помсти, соромитися або вважати, що дорослі не сприймуть це серйозно. Поширена також «нормалізація»: «це просто жарт», «не звертай уваги», «усі так роблять» – ці фрази можуть змусити дитину відчути, що вона не має права скаржитися. Але відповідальність за припинення цькування не повинна лягати на жертву. Дитина не зобов’язана самостійно «вирішувати проблему» або змінювати себе, щоб уникнути образ.
Чого слід навчати дітей та як діяти постраждалим?
Профілактика булінгу не може обмежуватися одноразовою лекцією. Учням потрібні практичні навички: розрізняти конфлікт, жарт і систематичне цькування; розуміти власні межі та поважати межі інших; розпізнавати психологічне насильство та маніпуляції; не брати участі в цькуванні через сміх, поширення образливих повідомлень або бойкот; знати, до кого звертатися в школі; безпечно користуватися соціальними мережами; підтримувати однокласників, які опинилися в складній ситуації.
Особливо важливою є робота зі свідками. Мовчання, сміх або потурання можуть підживлювати безкарність кривдника. Учні повинні розуміти, що вони можуть підтримати жертву, не наражаючи себе на небезпеку, наприклад, повідомивши дорослому.
Якщо дитина зазнала цькування, необхідно: розповісти дорослому, якому довіряє (батькам, класному керівнику, психологу або соціальному педагогу), повідомити адміністрацію школи (усно або письмово), зберегти докази кібербулінгу (скриншоти, записи) та не залишатися наодинці з проблемою – якщо перший дорослий не відреагував, звернутися до іншого.
Оновлені правила встановлюють чіткіші строки: після отримання повідомлення керівник закладу освіти повинен протягом однієї доби розглянути його; після виявлення ознак насильства – протягом трьох годин повідомити Національну поліцію та службу у справах дітей. Крім того, рішення про наявність булінгу може ухвалювати лише суд, комісія закладу освіти несе відповідальність за оцінку ситуації, визначення потреб дитини та організацію підтримки, але не вирішує, чи є це булінгом. Повідомлення може бути анонімним, школа повинна забезпечити кілька каналів для звернень: телефон, електронну пошту, скриньку для листів тощо.
Роль батьків і вчителів
Батьки можуть першими помітити тривожні сигнали: небажання йти до школи, замкнутість, різкі зміни настрою, відмова спілкуватися з однокласниками, тривожність перед навчальним днем. Ці зміни не обов’язково означають булінг, але це привід спокійно поговорити з дитиною.
Вчителям слід створювати атмосферу поваги, не ігнорувати образливі жарти, принизливі прізвиська або систематичне ігнорування. Важливо працювати з усім класом, а не лише зі сторонами конфлікту, оскільки булінг часто підтримується груповою поведінкою: одні цькують, інші спостерігають, треті бояться втручатися.
Головна мета протидії булінгу – зменшити кількість випадків цькування та створити безпечне середовище, у якому дитина не боїться бути собою, може вільно висловлювати думки, не зазнає принижень через зовнішність, інтереси чи особливості та знає, що її почують і підтримають. Школа повинна бути місцем, де дитина навчається, розвивається та почувається в безпеці.
Раніше ми писали: Онлайн чи офлайн навчання: який формат безпечніший та ефективніший для школярів?
Ви можете підтримати роботу незалежного медіа Бучанської громади Thebuchacity підпискою або довільним донатом, аби ми могли готувати для вас нові публікації на важливі теми.
