Поштовхом до активної волонтерської діяльності у Бучанській громаді стало повномасштабне вторгнення росіян, яке зміцнило прагнення не допустити повторення злочинів на рідній землі. Бажання допомагати та жити у вільній країні стало головним мотивом. Адже лише об’єднавшись і підтримуючи одне одного, можна подолати ворога.
Про початок волонтерської діяльності, напрямок допомоги та чим планують займатися після перемоги, ми запитали у волонтерів Бучанської громади.
Олександр Остапа, керівник медіа Thebuchacity та волонтер розповідає:
«Почав волонтерити з початку повномасштабного вторгнення. Наразі я директор Благодійного фонду «Крила української волі», який забезпечує сили оборони необхідним обладнанням для наближення перемоги. Основний пріоритет – дрони. Особисто мене мотивує бажання допомогти зберегти життя силам оборони і цивільному населенню. Для мене волонтерство – це відчуття причетності до великої справи, а саме – збереження незалежності України.
Після закінчення війни планую продовжувати волонтерити, але переформатую свою діяльність на підтримку ветеранів і сімей, які втратили рідних під час війни».
З часом Олександр та його команда помітили, що індивідуальна волонтерська діяльність переросла у необхідність об’єднання з іншими волонтерами. Завдяки своєму особистому бренду та медіа Thebuchacity, вдалося акумулювати значні суми для закупівлі автівок, дронів, генераторів, тепловізорів та іншої техніки, яка була критично важливою для сил оборони України.
Наразі основний пріоритет благодійного фонду – забезпечення FPV-дронів для Сил оборони України, що стало однією з ключових потреб на фронті.
Бучанка Ганна Мудра, співачка, акторка, ведуча, сценаристка, авторка мистецького проєкту «На Посиденьки до Горислави», яка також була змушена виїхати з рідного міста під час окупації, почала організовувати благодійні концерти у Бучанському палаці культури та мистецтв.
Ганна розповідає: «Волонтерською діяльністю почала займатися ще до повномасштабного вторгнення. Спонукала небайдужість і небажання стояти осторонь. Це були поїздки на Схід з концертами для наших бійців, а згодом почала робити благодійні концерти, де збиралися кошти на потреби ЗСУ і на постійній основі у межах проєкту «На Посиденьки до Горислави» проводимо збори та аукціони, гроші передаємо на потреби ЗСУ і на лікування людей, які цього потребують. Мотивує бажання допомогти. Виїхавши з окупованої Бучі на Західну Україну отримала від абсолютно чужих на той час людей величезну підтримку і допомогу. І зрозуміла наскільки це важливо. Вважаю тепер це своєю місією. Тепер моя мистецька діяльність тісно пов’язана з волонтерством. Коли твоя праця допомагає, лікує серця – це дає крила для подальшого польоту. Планую продовжувати займатися волонтерством і після війни. Думаю, буду допомагати хворим людям».
Сергій Ровний, інженер-програміст у банку, який активно займається волонтерською діяльністю від початку повномасштабного вторгнення, хоча і до цього допомагав військовим під час АТО.
Його основний напрямок волонтерської діяльності – виготовлення FPV дронів. На запитання, що мотивує до волонтерства, відповідає: «Мотивація максимально проста – збереження життів наших воїнів. Мої дрони не тільки про нищення ворога, а й дають змогу нашим бійцям працювати якомога далі від ворога. Вважаю волонтерство своїм обов’язком».
Більше про волонтерську діяльність Сергія Ровного можете дізнатися у спецпроєкті «Буча: місто незламних. ВОЛОНТЕРИ».
А щодо планів про подальшу волонтерську діяльність після закінчення війни Сергій каже, що важко відповісти: «Насамперед, потрібно війну закінчити, а потім планувати щось».
Оксана Огороднік, начальниця відділу збуту в редакції бухгалтерського видання, по сумісництву працює вчителькою англійської мови у Бучанському ліцеї №5, відкрила центр підтримки соціально-вразливих категорій населення, що розташований у Бучі, на вул. Бориса Гмирі, 14-А.
У ньому допомогу можуть отримати:
- ВПО
- багатодітні та малозабезпечені сімʼї
- люди з інвалідністю
- родини військовослужбовців
- люди, що втратили житло сімʼї, які втратили члена родини під час окупації Бучі
- також кожен, хто потребує, може прийти вибрати одяг
Про свою діяльність та плани на майбутнє розповідає так: «Почала волонтерити після деокупації Бучі. Побувавши в ролі ВПО під час окупації рідного міста, пообіцяла собі повернутися у Бучу і допомагати людям та підтримувати їх. Почала з модульних містечок. За допомогою спонсорів вдалося забезпечити модульні містечка Бучі, Ворзеля, Бородянки усією необхідною технікою: від роутерів до холодильників.
Підтримка українців, довіра, розуміння, а також щира вдячність в очах людей мотивують і далі продовжувати волонтерити.
Для мене дуже важливим є активна участь у житті країни. Хочу бути потрібною людям, допомагати і дати зрозуміти, що вони не самотні, не наодинці зі своїми проблемами, що є люди, які розділяють їхні труднощі.
Після завершення війни й надалі планую продовжити волонтерити, адже декому не буде куди повертатися і Буча назавжди залишиться їх другою домівкою. Також хочу підтримувати сім’ї військових».
Більше про волонтерську діяльність Оксани Огороднік можете дізнатися у спецпроєкті «Буча: місто незламних. ВОЛОНТЕРИ».
Катерина Кондрашонок також не залишилася осторонь після початку повномасштабної війни. У червні 2022 року вона створила волонтерський рух «Бучанські мавки», щоб допомагати військовим. Її команда забезпечує військових маскувальними сітками, кікіморами, накидками та іншою амуніцією, яку можна виготовляти власноруч.
У мирному житті Катерина працює ФОП, надаючи бухгалтерські послуги, а також займається веденням ОСББ. Її небайдужість до долі країни спонукала стати волонтеркою. Вона каже, що найбільше її мотивує бажання наблизити перемогу. Особистим поштовхом стала участь у війні її рідного брата, двоюрідних братів, друзів, однокласників і знайомих.
Волонтерська команда «Бучанські мавки», навколо якої згуртувалися мешканці Бучі різного віку, займається виготовленням:
- маскувальних сіток
- кікімор і нашоломників
- маскування для рюкзаків, накидок
- зимових маскувальних костюмів
- антитепловізійних плащів
Раніше шили аптечки, підсумки для гранат і магазинів АК, кавери. Також плетуть тактичні браслети і патріотичні сердечка.
«Мене мотивує бажання наблизити перемогу, а також думка, щоб моєму сину не довелось продовжувати те, що не закінчили ми. Не зупинятися надихають Захисники і Захисниці, яким ми допомагаємо», – говорить Катерина.
Волонтерство для неї – це можливість бути залученою до боротьби за свободу, висловлюючи вдячність Захисникам, які щодня ціною свого життя дарують новий день. У волонтерський центр приходять із бажанням допомогти наблизити перемогу, а також і відволіктися – адже у колективі завжди є з ким поговорити про наболіле і долучитися до доброї справи.
Катерина зізнається, що мріє після війни більше часу проводити зі своїм маленьким сином, який з 2 років постійно знаходиться разом із нею у волонтерському центрі, замість того, щоб гратися на дитячому майданчику. Крім того, вона прагне повернутися до екологічної діяльності, якою займалася раніше, щоб вчити людей сортувати відходи на волонтерських засадах.
Більше про волонтерську діяльність Катерини Кондрашонок можете дізнатися у спецпроєкті «Буча: місто незламних. ВОЛОНТЕРИ».
Анастасія Никитчук – мешканка села Микуличі, що у Бучанському районі, мама двох донечок, молодшій з яких лише 10 місяців. Відома у Бучі завдяки своїй роботі у ЗОШ №1 та активній волонтерській діяльності.
Вона розповідає: «Почала займатися волонтерською діяльністю восени 2022 року з виготовлення окопних свічок. Спочатку самотужки за власний кошт купувала парафін, згодом почала поширювати оголошення про збір у соцмережах, чатах».
За цей час Анастасія організовувала рідні збори: від продуктів та медицини до акумуляторів і допомоги на лікування чи відновлення будинку. Її невпинна робота мотивована підтримкою сім’ї, вірою в перемогу та бажанням жити у вільній Україні. Після війни мріє відкрити волонтерський центр для допомоги ветеранам, родинам та незахищеним категоріям.
Євген Олексієнко – підприємець з Бучі, який з перших днів повномасштабного вторгнення активно займається волонтерством. Його діяльність почалася 25 лютого 2022 року, коли він організував вивезення медикаментів і продуктів із розграбованого торгового центру «Пасаж» до лікарень.
Ще з 2012 року Євген підтримує дітей з інвалідністю, а під час війни знайшов підтримку знайомих з Німеччини, аби допомагати медичним обладнанням та гуманітарною допомогою тим, хто потребує. Зокрема, він опікується шпиталями на передовій, допомагає вдовам Бучанського району, багатодітній сім’ї з Мироцького, а також військовим – 4 бучанцям на фронті, «Бучанським відьмам» і ДФТГ. Його підтримка поширюється на батальйон «Свобода» та лікарню в Кичеєво.
Попри війну, Євген планує продовжувати допомагати. Для нього це – частина життя та шлях до перемоги.
Дякуємо кожному, хто підтримує, хто не втомлюється допомагати.
Якщо хочете поділитися своєю історією або розповісти про волонтерську діяльність знайомих, пишіть нам у коментарях.
