Thebuchacity продовжує роботу над меморіальним проєктом «Герої Бучі: Назавжди в строю», присвяченому вшануванню пам’яті Воїнів з Бучанської громади, які загинули, захищаючи Україну.
Мета нашого проєкту – розповісти про Героїв як про реальних людей, а не лише як про цифри у статистиці. Ми хочемо зберегти пам’ять про їхнє життя, про те, ким вони були, чим жили, що любили, як працювали й кого надихали.
Сьогодні ми говоримо про Сергія Мазіна.
Про мирне життя
Сергій Петрович Мазін народився 15 грудня 1985 року в Олешках Херсонської області. Навчався в Олешківській школі №4. У дитинстві, пригадують батьки Петро та Олена, був слухняним та лагідним хлопцем.
Також юний Сергій захоплювався боксом – підлітком став чемпіоном України (тренер Анатолій Тюрін).
Після закінчення школи вступив до Харківського національного університету повітряних сил. Навчався на факультеті зенітних повітряних військ.
Здобувши освіту у 2007 році, Сергія направили служити у 160-ту зенитно-ракетну бригаду в Одесі на посаду командир взводу. «Командири його поважали, він швидко освоював техніки. Службовими сходами рухався впевнено», – згадує Петро. Після цього Сергій також проходив службу у Первомайську.
Як у дитинстві, так і в дорослому віці Сергій любив грати у футбол; продовжував боксувати, часто їздив на рибалку з батьком.
Також любив бджільництво – хотів після закінчення війни продовжити займатись цією справою.
Боротьба за свободу
У 2015 році Сергій брав участь в оперативному тактичному угрупуванні «Полісся». У 2019 році виконував бойові завдання на території проведення ООС.
Початок повномасштабного вторгнення зустрів на посаді командира 1601-го зенітного ракетного дивізіону 160 ЗРБР. Захищав повітряний простір Одеської, Миколаївської, Черкаської та Сумської областей. Підрозділ Воїна багато разів попадав під обстріли, але продовжував захищати небо та мирні міста: збивав ворожі літаки, ракети тощо.
Загибель
Останнього разу Сергій розмовляв з батьком у ніч на 16 червня. «Сергій пишався, що їх бригаді дали почесну відзнаку «За мужність та відвагу». Загалом я доволі часто розмовляв з ним: ділився своїм досвідом, оскільки і сам проходив службу. Давав поради йому та хлопцям, з якими служив», – розповідає Петро Краснославович, який також військовий.
У той день на Сумщину летіли російські літаки. Підрозділ Сергія відбивав ворожу атаку. Однак з території Білорусі зайшов російський літак та випустив ракету по командному пункту Захисників. «Вони вже знали, що летить ракета. Але ніхто не залишив свого поста – всі стояли до останнього».
Сергій Мазін загинув 16 червня у кабіні бойового управління ЗРК під час виконання завдання з оборони повітряного простору поблизу села Терешківка на Сумщині.
19 червня 2022 року Героя поховали на Алеї Героїв у Бучі.
У Воїна залишилися дружина Ірина, син Тимур та батьки – Петро та Олена.
Нагороди
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність Військовій присязі нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).
Вшанування пам’яті
12 квітня 2023 Бучанська міськрада прийняла рішення про перейменування вулиці Зої Гайдай на честь Сергія Мазіна.
В Авангарді на Одещині, де розташована військова частина, у якій воював Сергій, відкрито меморіал на честь Сергія Мазіна та полеглих разом з ним побратимів.
Також авангардівська громада присвоїла Воїну звання «Почесний громадянин Авангардівської громади» (посмертно).
У Терешківці (Сумська область), де був останній бій Сергія, встановлений пам’ятний знак на честь Воїна. Люди самі зібрали кошти на встановлення пам’ятника.
На стіні будинку у Бучі по вул. Ярослава Мудрого 10/5, у якому мешкав Сергій, встановлена меморіальна дошка на його честь.
Також його пам’ять вшанована на інформаційному кубі на Алеї борців за Незалежність у центрі Бучі.
Підтримано коштами шведської допомоги розвитку. Зміст матеріалу є відповідальністю Thebuchacity і не обов’язково відображає позицію Sida чи Уряду Швеції.
