Діана Прідьма починала свій шлях у громадському секторі з бажання змінювати простір навколо себе та бути корисною там, де знаходиться. За її плечима — керівництво молодіжними радами різного рівня, створення міцних спільнот, участь у міжнародних програмах та робота на державному рівні. Сьогодні вона очолює Пластовий Вишкільний Центр у Бучі.
Про «зону комфорту», міжнародний досвід, проєкт «Bucha Awards» та творення сучасної молодіжної спільноти — у відвертій розмові з журналісткою Thebuchacity Ольгою Присяжною.
— Привіт, Діано! Розкажи трохи про себе: якою ти була до того, як у твоєму житті з’явилися Пласт та молодіжна рада?
— Привіт! Та була такою, яка і є, насправді. Нічого принципово не змінилося. До Пласту та консультативно-дорадчих органів зазвичай приходять уже активні, мотивовані люди, які мають певний досвід у молодіжній сфері та долучені до активностей у своїй громаді.
Я була активною ще зі шкільних років: долучалася до різних свят, заходів. Мені завжди кортіло бути частиною якоїсь спільноти, частиною історії та робити щось дійсно значуще.
— Де ти навчалася і чому обрала саме свій напрям?
— Я закінчила 9 класів. У моїй школі не було старших класів, тож стояв вибір: переходити в іншу школу чи йти в коледж. Змінювати школу дуже не хотілося. Оскільки навчалася на відмінно, розуміла, що мені підійде будь-яка гуманітарна сфера — головне спілкуватися з людьми та допомагати їм.
Тому я обрала напрям «Соціальна робота» в Богуславському гуманітарному коледжі. Після його закінчення вступила до Університету Григорія Сковороди в Переяславі на ту саму спеціальність.
— Як ти зрозуміла, що хочеш працювати саме з молоддю?
— Справа не в тому, що я цілеспрямовано обирала тільки молодь. Я просто зрозуміла, що хочу бути корисною там, де живу, і для тих, кому можу допомогти. Це можуть бути діти, молодь чи люди похилого віку — вік не має значення. Найважливіше — відчуття, що ти не прожив бодай один день дарма.
— Як у твоєму житті з’явилася молодіжна рада?
— Це була дуже цікава історія. Молодіжна рада — це чудовий соціальний ліфт. На той момент у Бучанській міській раді заступником міського голови був Сергій Шепетько — людина, яка щиро опікувалася розвитком молоді. Я тоді працювала у відділі освіти і долучилася до ініціативної групи зі створення ради.
Тоді я поставила собі чітку ціль — очолити її. Готувалася до установчих зборів максимально серйозно: вичитала купу нормативних матеріалів, від руки написала промову на два аркуші А4! Я так палала цією ідеєю, що коли мене обрали головою, це була справжня перемога.
— Що тобі дав цей досвід і скільки років ти присвятила молодіжній політиці?
— Загалом Бучанську молодіжну раду я очолювала два роки. Це був час неймовірного єднання та формування команди. Після цього я увійшла до складу Київської обласної молодіжної ради (КОМР), яку на той час очолювала Олена Рожанська — людина, яка зробила колосальний внесок у регіональну молодіжну політику. Ми з нею об’їздили майже всю Київщину з тренінгами, і зараз вона моя найкраща подруга.
Згодом я очолила обласну молодіжну раду і керувала нею чотири роки. Цей досвід дав мені величезну мережу контактів, розуміння державних процесів та відкрив двері до міжнародних програм, таких як Erasmus+. Завдяки цьому я мала змогу бути на міжнародних обмінах в Польщі та Марокко, що повністю змінило моє сприйняття інших культур.
Спочатку я організовувала тренінги та воркшопи для молоді. Мене захопила ця система виховання та команда, зокрема відділ розвитку пластового руху, який тоді очолював Данило Майоров, а також Богдан Іванько, який допоміг мені глибше зрозуміти Пласт і його цінності.
У 2020 році я пройшла КВДЧ — Квалификаційний вишкіл дійсного членства, а у 2022 році склала обітницю і стала дійсною членкинею організації.
— Чому ти вирішила залишити посаду голови обласної ради?
— Людина не може постійно перебувати в зоні комфорту. Коли ти вже повністю опановуєш один рівень, потрібно рухатися далі, звільняти місце для нових лідерів і давати їм можливість зростати. Втім, із молодіжної політики я не пішла — зараз входжу до складу Молодіжної ради при Міністерстві молоді та спорту України.
— Який проєкт із періоду роботи в Бучі тобі запам’ятався найбільше?
— Наша Бучанська молодіжна рада була дуже теплою, дружньою спільнотою. З конкретних ініціатив найбільше пишаюся премією «Bucha Awards». Ми створили її, щоб відзначити молодих блогерів, художників, фотографів, спортсменів — людей, які створюють реальні зміни, а не лише мають хороші оцінки.
Але найцінніший результат — це самі люди. Ми починали з п’ятнадцяти членів ради на установчих зборів, а вже за пів року разом із волонтерами нас було понад вісімдесят! Спільнота — це головне, все інше — лише інструменти.
Під час повномасштабного вторгнення діяльність центру трансформувалася під нові потреби суспільства, і я включилася в роботу на всі сто, а згодом очолила Пластовий вишкільний центр.
— Як відбувся твій перехід до Пласту?
— Мені запропонували роботу в Пластовому вишкільному центрі в Бучі. Я пройшла співбесіду з тодішнім директором Ярославом Храпським і очолила відділ неформальної освіти. Спочатку опановувала пластову методику з нуля, організовувала вишколи.
Мене захопила ця система виховання та команда, зокрема відділ розвитку пластового руху, який очолював Данило Майоров. Я пройшла КВЧ (Курс виховників числа) у Києві, склала обітницю і стала дійсним членом організації. Під час повномасштабного вторгнення наша діяльність трансформувалася під нові потреби суспільства, і я включилася в роботу вже на всі сто відсотків, а згодом очолила центр.
— Чи не лякала тебе відповідальність керівника закладу?
— Страх перед невідомістю був, адже управління комунальним закладом має безліч юридичних і бюрократичних нюансів. Але мене дуже підтримали колеги, Управління молоді та спорту КОДА, Київська обласна рада та сама пластова спільнота. Коли відчуваєш таку опору, сумніви зникають.
— Що сьогодні являє собою Пластовий вишкільний центр?
— Це сучасний, унікальний освітньо-виховний простір. Ми створюємо умови для саморозвитку дітей, молоді та виховників. Зараз ми активно працюємо над залученням грантового фінансування, впровадженням інноваційних навчальних програм та розширенням пластової мережі по всій області.
Thebuchacity – незалежне онлайн медіа Бучанської громади. Ви можете підтримати нашу роботу довільним донатом чи підпискою у MonoBase.
