Thebuchacity продовжує проєкт «Герої Бучі: Назавжди в строю». Сьогодні ми розповідаємо про Анатолія Стефутіна.
Ми створюємо цей проєкт, щоб розповідати про наших Захисників, що поклали своє життя за незалежність України – з їхніми мріями, родинами, щирістю та силою духу.
Про мирне життя
Анатолій Володимирович Стефутін народився 9 лютого 1981 року у Донецьку. У дитинстві був активним хлопцем: любив рибалку, допомагав батькам на дачі, любив тварин. Цей період життя Анатолія його дружина Катерина, з якою він був знайомий зі шкільних років, пригадує так: «Дитинство було як у всіх дітей 90-х – непросте, але сповнене пригод».
З першого до третього класу ходив до Донецької школи №2, а у 5 класі вступив до Донецького навчально-виховного комплексу №1.
Після закінчення школи був призваний на строкову службу до армії. Пізніше продовжив служити за контрактом.
Після завершення військової служби Анатолій розпочав власну справу. Спочатку це була невелика багетна майстерня. З часом вона виросла у повноцінний багетний бізнес. Клієнтами майстерні були люди з різних куточків Донецької області.
Паралельно з розвитком бізнесу Анатолій продовжував навчатися. У 2000 році закінчив Костянтинівський сільськогосподарський технікум; у 2007 році – Донецький юридичний інститут Луганського державного університету внутрішніх справ, де отримав кваліфікацію юриста.
Ще з дитинства він мріяв стати столяром-червонодеревником. Так з’явився власний деревообробний цех. Спершу тут виготовляли дерев’яні рамки, але поступово з’явився новий напрямок – виробництво станків та п’ялець для вишивання. Саме тоді народився бренд «Arabeska», який згодом став відомим серед майстрів та майстринь вишивки не тільки в Україні, але й за кордоном.
У 2014 через початок російсько-української війни Анатолію довелося залишити рідний дім та шукати нове місце для своєї родини та бізнесу. Свої напрацювання він зміг вивезти та відновити у Бучі. У 2017 році, у пошуках більшого простору для виробництва, підприємство переїхало до Клавдієво-Тарасового. Саме там виробництво працює і сьогодні.
У червні 2015 року Анатолій одружився на Катерині. У липні того ж року у пари народилась донька – Поліна. «Він обожнював свою доню. Готовий був заради неї на все».
Дружина пригадує, що Анатолій був справжнім трудоголіком. Любив верстати та працювати з технікою. Крім того, йому подобалось проводити час на природі: найбільше захоплювався рибалкою та підводним полюванням, а також полюбляв збирати гриби.
Катерина також згадує Анатолія як ерудованого, цілеспрямованого, порядного та принципового чоловіка: «Людина з великою літери, яких дуже мало в цьому світі».
Боротьба за свободу
«Для нього навіть не стояло питання – йти чи ні», – пригадує дружина рішення Анатолія доєднатись до війська на початку повномасштабного вторгнення. Після того, як вона разом з донькою евакуювалась до безпечного місця, Анатолій одразу пішов у військкомат. З 3 березня 2022 він вже був в лавах ЗСУ.
Проходив службу у 10-й окремій гірсько-штурмовій бригаді «Едельвейс». Мав військове звання старшого сержанта та обіймав посаду командира відділення зенітного ракетного взводу.
Виконував бойові завдання на території Донецької області, зокрема поблизу Сєвєродонецька. Мав псевдо «Горинич».
Підрозділ, у якому служив Анатолій, забезпечував протиповітряну оборону та брав участь у знищенні ворожих ракет, літаків і гелікоптерів.
Загибель
У липні 2022 року Анатолій на кілька днів приїхав у коротку відпустку. 17 липня він знову повернувся на фронт до свого підрозділу.
21 липня 2022 року Анатолій Стефутін загинув під час виконання бойового завдання на позиціях поблизу Спірне у Бахмутському районі Донецької області. Його життя обірвалося внаслідок удару ворожого дрона.
Дружина Катерина згадує, що того дня вони були на зв’язку майже до останніх хвилин.
27 липня 2022 року Героя поховали на Алеї Героїв у Буча.
У нього залишилися дружина Катерина, донька Поліна, а також мати і сестра.
Нагороди
1 жовтня 2023 року був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Вшанування пам’яті
6 грудня 2023 року у ЖК «RichTown», де у мирний час проживав Анатолій Стефутін, встановили меморіальну дошку на його честь.
Пам’ять Анатолія вшанована на інформаційному кубі на Алеї борців за Незалежність у центрі Бучі.
Вічна пам’ять та слава Герою!
Підтримано коштами шведської допомоги розвитку. Зміст матеріалу є відповідальністю Thebuchacity і не обов’язково відображає позицію Sida чи Уряду Швеції.
