«Болячки в ногах, і навіть у голові – через дешеве взуття»
Неподалік залізничного вокзалу вже 35 років працює взуттєва майстерня, у якій чоботяр Віктор Новоселов ремонтує взуття. Він чоботар у третьому поколінні. Його дід, батько і дядьки також були чоботарями. Свого часу завдяки чоботарському ремеслу його батько з братами вижили під час Другої світової війни.
– Видно, що любов до професії чоботаря вам передалася у спадок. Як переймали чоботарський досвід роботи у свого діда, батька?
– Так, вони мене трохи навчили. А також знайомі чоботарі показували, навчали азам чоботарської праці. Хоча одразу після школи я пішов працювати на мотозавод – учнем фрезерувальника. На «Червоному екскаваторі» працював учнем токаря. У мого батька, окрім чоботарства, було багато всіляких спеціальностей. Я їх не зміг усі перейняти, лише токаря, фрезерувальника й чоботаря. Коли ми переїхали в Бучу, то батько вийшов на пенсію та часто приходив мені допомагати у майстерню.
– З чого все-таки почалося ваша професія чоботаря?
– Спочатку був підмайстром у знайомих. Згодом відкрив і свою майстерню. Через певний час купив цей кіоск, – відтоді у ньому працюю. Кіоск мій, але землю під ним я орендую, вона належить міській раді.
– Пам’ятаєте день, коли почали тут працювати?
– Пам’ятаю, навіть першу пару взуття, яку тут відремонтував. Це були кросівки пісочного кольору із замшу, яку я тут прошив у цій майстерні. Це було у вересні 1989 року.
– Як зміна епох позначилася на якості взуття та як за цей час змінювалася ситуація у вашій сфері?
– Раніше було багато роботи, тому що все взуття було зі шкіри. Зараз менше замовлень. Багато взуття почали робити із замінників шкіри, дерматину. Тому у багатьох випадках вигідніше купувати нове взуття, ніж його відремонтувати. Я ж обманювати людей не хочу, можу помилитися, але не обманути.
Також намагаюся йти на зустріч людям: вже понад 20 років допомагаю «дітям війни», тепер ще допомагаю й нинішнім військовим, які захищають Україну, роблю їм знижки.
Моя робота залежить від людей. Якщо в людей є гроші, то і в мене виручка. Звичайно, що за період моєї роботи були спади і підйоми. Навіть по сезонах весь час були помітні зміни. Січень-лютий – слабенько із замовленнями. Із березня по червень – краще. Потім знову спад до вересня.
– Ви вмієте не тільки ремонтувати, а й шити нове взуття?
– Так. Але зараз шити взуття дуже дорого, оскільки великі накладні витрати цього процесу. Якщо якісно пошити взуття вручну, то це буде значно дорожче, ніж купити його в магазині. Прості люди їх не купуватимуть. Зараз навіть ремонтуючи доводиться запитувати у замовників: з якого матеріалу краще зробити ремонт – з дешевшого чи дорожчого?
Пригадую, коли я починав працювати, то було дуже складно придбати якісний матеріал. Зараз такої проблеми не існує. Натомість виникла інша – його здорожчання. Матеріал легко замовити по телефону чи інтернету – перешлють і з-за кордону, але ж і вартість його буде відповідна.
– Як працювала Ваша взуттєва майстерня під час окупації Бучі росіянами?
– Під час окупації я був вдома, у майстерні не працював. Пригадую випадок, як під час окупації сусідка принесла взуття, яке відремонтував їй вдома.
Повернувся до майстерні того ж дня, коли українці вже визволили Бучу. Кіоск був зачинений, на щастя, нічого не влучило і нічого не вкрали, хоча в середині все на підлозі валялося, – попадало внаслідок вибухових хвиль.
Загалом всю окупацію я пережив у Бучі у своєму будинку на Мельниках. Окупантів бачив лише здалеку, як вони ходили і їздили бронетехнікою. На щастя, до нашого подвір’я вони не приходили.
Ми нікуди не виїжджали, бо ще займаємося розведенням собак: вирощуємо цуценят порід Йоркширський тер’єр і Померанський шпіц. Саме перед початком повномасштабного вторгнення, 20 лютого, у нас народилися цуценята.
– Очевидно, як фахівець, Ви знаєте, яке краще вибрати взуття? Дайте кілька порад.
– Найкраще взуття – з натуральної шкіри. По-перше, дерматинове не ремонтується. По-друге, воно шкідливе для здоров’я. Болячки в ногах, і навіть у голові – через дешеве взуття.
Підошва має бути не жорсткою, а еластичною. Краще з гуми, але, щоб під ступнею була шкіра. Розумію, що шкіряні вироби нині дорогі. Тому далеко не всі люди можуть собі дозволити придбати якісне взуття. Нинішня молодь взагалі часто купує взуття на сезон, а буває й на місяць. З розрахунку: поносив і викинув.
– Які ще корисні поради можете дати щодо придбання взуття?
– Наприклад, щоб відрізнити шкіру від підробки при покупці взуття, краще звертатися до добросовісних продавців. Також бажано мати не одну, а кілька пар взуття на кожен сезон.
