Минулого тижня у Бучі на фасаді Бучанського палацу культури та мистецтв, що по вулиці Володимира Ковальського, 61-В, відкрили меморіальну дошку на честь української художниці, мисткині-шістдесятниці Любові Панченко, яка жила у місті.
Для Бучі творчість Любові Панченко може стати не лише частиною пам’яті, а й частиною сучасної ідентичності міста.
Захід відбувся 30 квітня, у четверті роковини смерті Любові Михайлівни. Напередодні, Будинку культури присвоїли ім’я Любові Панченко.
Любов Панченко народилася у селі Яблунька, яке є частиною Бучі, жила й творила у місті. Її роботи стали важливою частиною українського культурного спадку. Ініціаторами встановлення пам’ятного знаку у Бучі та збереження пам’яті талановитої бучанки виступив БФ «Берегиня Миру».
У день відкриття пам’ятної дошки у місті також представили виставку робіт мисткині. Кожен охочий міг побачити творчий доробок, який залишила Любов Панченко. В експозиції були малюнки, вишивка, елементи одягу та декоративні роботи.
Культурні діячі та мистецтвознавці, які були присутні на заході, зазначали, що в її роботах простежується поєднання української традиції, народного орнаменту, тонкого відчуття природи й особливої внутрішньої делікатності.
Любов Панченко народилася 2 лютого 1938 року. Вона навчалася у Київському училищі прикладного мистецтва, де опанувала техніки вишивання, традиційний орнамент і класичний малюнок. Згодом вступила до Українського поліграфічного інституту імені Івана Федорова на факультет графіки, працювала художницею-модельєркою, створювала ескізи національного одягу, рушників, декоративні композиції, акварелі, графіку та розписи.
У середині 1960-х вона увійшла до кола українських шістдесятників, відвідувала Клуб творчої молоді, літературну студію «Брама», малювала афіші, портрети Тараса Шевченка, працювала з українськими образами й мотивами у час, коли національне мистецтво часто витіснялося або замовчувалося.
Племінниця мисткині Ірина Захарченко наголосила, що Любов Панченко не просто любила українську культуру, а цілеспрямовано збирала й зберігала її.
«Вона їздила по селах, збирала традиції, зберігала українські надбання. Від імені рідних дякую ініціативним людям, які допомагають зберегти творчість Любов Михайлівни, допомагають розказати про неї світові. Дякую за цю чудову подію та можливість побачити її роботи», – зазначила Ірина Захарченко.
Особливістю пам’ятного знаку стало те, що його виконали у стилі самої художниці, з орнаментом. Очільниця БФ «Берегиня Миру» Юлія Шкурупій підкреслила, що творчість мисткині має бути помітною у міському просторі Бучі. «Дуже хочеться, щоб її орнаменти, її вишивка були в кожному куточку Бучі – щоб ті, хто приїжджає в Бучу, впізнавали їх», – сказала Юлія Шкурупій.
Саме ця думка стала однією з ключових під час події. Роботи Любові Панченко –орнаментика, образи та декоративні рішення можуть стати культурною візитівкою Бучі. Адже мисткиня не просто жила у місті – вона відчувала цей простір, працювала з українською традицією і створювала власну художню мову, яка сьогодні може бути впізнаваною для всієї громади. Її орнаменти мають потенціал вийти з’явитися у міському дизайні, сувенірній продукції, культурних просторах, освітніх проєктах і публічних локаціях.
Кандидатка історичних наук Любов Крупник, яка досліджувала творчість Панченко, зазначила, що мистецтво художниці досі залишається недостатньо вивченим. За її словами, українці часто захоплюються мистецтвом за кордоном, але мало знають про власних митців.
«Коли ще в 2020 році я зайшла в Музей шістдесятництва і побачила ці роботи – я побачила шедеври», – розповіла Любов Крупник.
Саме тоді, за її словами, виникла ідея знайти кошти та видати альбом з усіма роботами художниці. Напередодні повномасштабного вторгнення, у день народження Любові Панченко, їй показали змакетований, але ще не надрукований альбом «Любов Панченко. Повернення» в електронному форматі. Мисткиня була дуже зворушена, адже чекала на це все життя. Альбом вийшов друком вже після її смерті.
«Пані Люба якось особливо відчувала природу, щось таке тонке, що не бачать звичайні люди. І це відобразилося в її творчості – надзвичайно оригінальній і такій делікатній, як її душа», – сказала дослідниця.
На її переконання, орнаментика Панченко справді може стати впізнаваним культурним брендом міста. «Орнаментика, яку вона створила, дуже пасує до Бучі. Вона тут творила, відчувала цей простір», – зазначила Любов Крупник.
Про важливість пам’яті говорила і директорка Бучанської агенції розвитку Наталя Єфімович. Вона звернула увагу, на коментарі про те, що про людину згадали вже після смерті, що варто шанувати під час життя. За її словами, ті, хто знав Любов Панченко, цінували її ще за життя. «Нинішня подія – це можливість розповісти ширшій аудиторії, що така людина жила саме у Бучі», – наголосила Наталя Єфімович.
Вона також закликала мешканців громади звертати увагу на інших бучанців, які зробили важливий внесок у культуру, громадське життя чи розвиток міста, аби допомагати зберігати пам’ять про них і робити їхні імена впізнаваними.
Громадська діячка Наталя Кухельна зазначила, що подія викликає одночасно сум і радість: «Сум – бо мисткині вже немає поруч, і радість – бо її творчість повертається до людей. Хочеться подякувати родині за збереження робіт та всім, хто пам’ятає пані Любу. Вона бачила красу у звичайних речах, і це помітно у її роботах».
Захоплення творчістю Панченко висловила і заслужена майстриня України Галина Павлів, яка прийшла на подію. Вона поділилася: «Гортаючи альбом, такої шляхетності та вишуканості я не зустрічала. Таке тепло відчула, як від посестри».
Присутні з теплом згадували Любов Панченко, яка була не лише художницею, а й людиною, яка власним виглядом і способом життя утверджувала українську ідентичність. Вони розповіли, що жінка носила український національний одяг, зокрема речі, створені за власними ескізами, чим завжди відрізнялася. Її вважають однією з тих мисткинь, хто ще в радянський час почав поєднувати елементи давніх українських автентичних строїв із сучасним одягом.
У Бучі оголосили про створення музейної світлиці, присвяченої життю і творчості Любові Панченко, де планують зібрати матеріали про мисткиню, її роботи та внесок у розвиток української культури. Ідея світлиці полягає не лише у збереженні пам’яті, а й у тому, щоб її мистецтво надихало нові покоління бачити красу, продовжувати традиції та переосмислювати українську культурну спадщину.
Крім того, анонсували конкурс дитячого малюнка «Відродження у барвах Любові Панченко». Його задум – дати дітям можливість через власне бачення передати теми, які були важливими для мисткині: любов до України, природи, мистецтва, краси та життя.
Пам’ять про Любов Панченко у Бучі вже має кілька важливих символічних кроків. У квітні 2023 року в місті вулицю Димитрова перейменували на вулицю Любові Панченко. У квітні 2025 року Національний банк України увів в обіг пам’ятну монету «Світ мистецтва кутюр’є. Любов Панченко» номіналом 10 гривень.
Життя мисткині трагічно обірвалося після російської окупації Бучі. Під час окупації Бучі російськими військами Любов Панченко пережила голод, холод і сильний стрес, що підірвало її здоров’я. 30 квітня 2022 року, на 85-му році життя, її не стало.
Нині її ім’я повертається у простір міста – через меморіальну дошку, виставки, альбом, майбутню музейну світлицю та увагу і пам’ять громади.
Thebuchacity – незалежне онлайн медіа Бучанської громади. Ви можете підтримати нашу роботу.
