У червні 2022 року жителька Бучі Катерина Кондрашонок планувала просто зібрати нитки для волонтерів, а в результаті — створила власний рух «Бучанські мавки». Сьогодні команда місцевих жителів різного віку вручну виготовляє професійне спорядження для військових: від адаптивних «кікімор» під конкретні ландшафти до антитепловізійних плащів. Розповідаємо, як працює цей осередок та як їхні вироби рятують життя на передовій.
Від ниток у Фейсбуці до тисячі виробів для ЗСУ
Усе почалося в червні 2022 року. Жителька Бучі Катерина Кондрашонок побачила в соцмережах допис про збір в’язальних ниток для кікімор. Катерина організувала збір у своєму житловому комплексі, але коли зателефонувала організаторам, почула у відповідь: «Ниток вистачає, а от рук — ні. Організовуйтесь самі».
Катерина прийняла виклик. Перші уроки з плетіння вона проходила дистанційно — телефоном та через відео у Viber завдяки кураторці Юлії, яка на той час перебувала в Кам’янці-Подільському. Вчитися доводилося з нуля, методом спроб та помилок.
Офіційним днем народження руху вважається 14 червня 2022 року, коли було створено першу робочу групу. Першими помічницями Катерини стали місцеві матері: поки їхні діти гралися поруч, жінки разом нарізали мішковину та кроїли сітки. Згодом ініціатива переросла у потужний волонтерський центр, який об’єднав бучанців різного віку.
«У нас в Україні є кікімористи, але нам ця назва не подобалася. У нас дівчата гарні! Згадайте “Лісову пісню” Лесі Українки. Мавки — ніжні, красиві дівчата. Але коли ворог прийшов до її лісу — вони забрали життя. Так і ми: звичайні жінки, у нас є діти, чоловіки, але якщо нас зачепити — ми стаємо справжніми вбивчими кікіморами», — розповідає засновниця руху Катерина Кондрашонок.
Повну розмову з Катериною дивіться у нашому інтерв’ю в проєкті «Буча: місто незламних. ВОЛОНТЕРИ».
Що виготовляють «Бучанські мавки»?
Спеціалізація волонтерського центру — це індивідуальне та тактичне маскування. Оскільки універсального камуфляжу не існує, «Мавки» розробляють власні унікальні схеми під конкретні бойові напрямки та ландшафти. Наприклад, для південних регіонів (напрямок Херсон — Миколаїв) використовують спеціальні коричневі та глиняні вставки, що імітують випалений степ. Для маскування використовують стрічки тканини довжиною 30 см та шириною всього кілька міліметрів, що створює максимально реалістичний ефект природної трави.
Асортимент центру постійно адаптується під запити бійців. Наразі вони виготовляють:
- маскувальні костюми та «кікімори» (зокрема, зимові білі варіанти);
- нашоломники та маскувальні накидки для тактичних рюкзаків;
- антитепловізійні плащі, які допомагають військовим залишатися непомітними для ворожих тепловізорів.
Раніше майстрині також шили аптечки, підсумки для гранат і магазинів АК, кавери, а зараз додатково плетуть тактичні браслети та патріотичні сувеніри-сердечка.
Волонтерки не просто копіюють стандартні зразки, а постійно покращують свої вироби на основі відгуків із передової. Вони розробляють конструкції так, щоб одяг можна було скинути за лічені секунди у випадку загоряння, а захисні плащі проектують із можливістю трансформації в повноцінний намет для ночівлі в польових умовах. У волонтерському центрі встановлені спеціальні двосторонні станки, що дозволяє плести одну сітку чи костюм одночасно у “чотири руки” з обох боків, суттєво пришвидшуючи закриття термінових замовлень.
Життя в центрі та мотивація
Для багатьох учасниць волонтерство стало не лише способом допомогти армії, а й психологічною терапією — місцем, де можна відволіктися, проговорити наболіле серед однодумців.
Головна мотивація дівчат — якомога швидше наблизити перемогу. Особистим поштовхом для Катерини Кондрашонок став той факт, що на війні захищають країну її рідний та двоюрідні брати, друзі та однокласники. Крім того, Катерина виховує маленького сина, який з дворічного віку фактично росте у волонтерському центрі поруч із мамою. Катерина мріє, що після війни зможе повернутися до своєї екологічної діяльності (навчання людей сортуванню сміття) і просто проводитиме час із дитиною на звичайному дитячому майданчику.
Як підтримати «Бучанських мавок»
Виготовлення професійного маскування потребує постійного оновлення запасів матеріалів: сітки-основи, спанбонду, спеціальних тканин, ниток та фурнітури. Команда існує виключно завдяки добровільним внескам та благодійній допомозі небайдужих.
Долучитися до підтримки руху можна фінансово або приєднавшись до плетіння безпосередньо в Бучі.
Банка Monobank: https://send.monobank.ua/jar/6HGRa6HsUh?utm_source=ig&utm_medium=social&utm_content=link_in_bio&fbclid=PAZXh0bgNhZW0CMTEAc3J0YwZhcHBfaWQPOTM2NjE5NzQzMzkyNDU5AAGnAj-JX07tmE0g1fUHAu80MvxnpOWcBf7TeqhiqQ5_ARUBma8_W5-nICFG3Bk_aem_47FGtgNiJOTcoD6Wlflh4g
Картка: 4441111056839875
Адреса центру: м. Буча, вул. Бориса Гмирі, 14-А
Контактний телефон: +380970270789 (Катерина)
Соцмережі: Instagram «Бучанські мавки»
Сьогодні «Бучанські мавки» — це не просто волонтерський центр, а приклад того, як звичайна цивільна ініціатива переросла у професійне виробництво тактичного захисту. Починаючи з навчання по телефону, команда змогла налагодити випуск спорядження, яке витримує жорсткі фронтові умови та рятує життя снайперів, розвідників і піхотинців.
Для самих бучанців цей осередок став ще й місцем сили та терапії. Сюди приходять не лише працювати на перемогу, а й шукати підтримки серед своїх. І поки військові тримають фронт, «мавки» продовжують плести, шити та модернізувати захист, забезпечуючи надійний тил тим, хто щодня дарує нам новий день.
