Третій рік поспіль Валентина Гладиш щодня приходить у волонтерський центр «Бучанські павучки». Тут вона плете маскувальні сітки для військових – без вихідних, без відпусток, без нарікань.
Пані Валентина розповідає: «Я родом із Херсонщини, у Бучу переїхала п’ять років тому. Під час повномасштабного вторгнення довелося ховатися у підвалі дитсадка «Капітошка». Потім виїхала через «зелений коридор», жила деякий час у Києві. Там знайшла де плетуть маскувальні сітки, адже не змогла стояти осторонь».
Після повернення додому у Бучу Валентина побачила оголошення у соцмережах і одразу долучилася до місцевої ініціативи. З вересня 2022 року вона одна з найактивніших «павучків». Її руки разом із іншими волонтерами створюють сітки різних розмірів і кольорів.
«Сама живу, тож приходжу у волонтерський центр для спілкування та для користі. Скільки маю сил, стільки і працюю. Хочу, щоб швидше настала перемога й нарешті побачити своїх онуків, які зараз за кордоном», – ділиться Валентина.
Вдома жінка в’яже шкарпетки та рукавиці для військових. Раніше вона не вміла ні в’язати, ні плести сітки, всьому навчилася, аби допомагати і підтримувати військових. Окрім того вдома нарізає стрічки, які використовують для плетіння сіток та кікімор, організовує збір тари для окопних свічок. Також разом із іншими «павучками» займається скандинавською ходьбою.
Колеги жартома називають Валентину із приставкою «Сан» – після того як про «Бучанських павучків» написали статтю японські журналісти, де згадали і про Валентину.
«Коли працювала вчителькою, мене звали «Вікторівна». А тепер – Валентина «Сан». «Сан» – з японської мови перекладається як вчитель. Я не ображаюся. Приємно, що навіть у Японії дізналися про нашу справу», – посміхається жінка та показує світлину з японськими журналістами.
Серед «павучків» пані Валентина має чимало друзів – багато з них також із Херсонщини. Разом вони називають себе «херсонською діаспорою». У волонтерському пункті панує дружня і тепла атмосфера: підтримують одне одного і мріють зустріти перемогу всією командою.
«Кожен має вкласти свою часточку у спільну справу – таку бажану всіма нами перемогу», – звертає увагу Валентина і каже, що дивується, коли бачить, як хтось просто гуляє, поки інші працюють для фронту.
Пані Валентина не отримує фінансової підтримки за волонтерство, але каже, що вдячність військових – найкраща нагорода. Її активною участю у волонтерській діяльності захоплюються рідні. А кількість подяк та грамот у волонтерському пункті свідчить про те, що їхня робота важлива і цінна.
«Ми не герої, ми прості люди, плетемо сітки, кікімори, шиємо амуніцію, щоб підтримати і допомогти чим можемо, щоб наші військові повернулися додому живими. Приходьте й долучайтеся до «Бучанських павучків», будемо знайомитися, спілкуватися, працювати і зустрічати перемогу», – насамкінець сказала пані Валентина.
Як долучитися до «Бучанських павучків»?
- Прийти і стати волонтером – допомогти плести та шити.
- Контактний телефон: 093 981 31 21 (Альона)
- Фейсбук, Інстаграм
Підтримано коштами шведської допомоги розвитку. Зміст матеріалу є відповідальністю Thebuchacity і не обов’язково відображає позицію Sida чи Уряду Швеції.
Читайте також:
Волонтерство у Бучі: згуртованість громади у воєнний час
#Буча: Місто незламних. Волонтери. Ми тратимо свій вільний час, а ЗСУ витрачають своє життя, – волонтерка Альона Філімонова
