Левко Лук’яненко – український політичний діяч та дисидент. На його честь нині названі вулиця та провулок у Бучі.
Народився в селянській родині. Пережив Голодомор дякуючи батьку, який закопав мішок картоплі під стежкою.
Розпочав опозиційну до радянської влади діяльність на Львівщині. У січні 1961 Лук’яненка засудили до розстрілу «за антирадянську агітацію та пропаганду». 72 доби він провів у камері смертників, доки не дізнався, що його вирок замінено 15-ма роками ув’язнення у таборі суворого режиму.
Після звільнення він стає одним із засновників Української Гельсінської групи, місією якої була підтримка дисидентського руху та поширення інформації про порушення прав на території СРСР. За це його знову ув’язнюють, цього разу на 11 років.
Після визволення у березні 1990 стає нардепом Верховної Ради, а 24 серпня 1991 – одним із співавторів «Акту проголошення незалежності України». Того ж року балотується в Президенти України. На виборах посідає 3 місце.
В останні дні Левко Лук’яненко брав активну участь у житті держави. Від початку російсько-україської війни регулярно їздив на передову до наших захисників.
19 квітня 2005 йому було присвоєно звання Героя України.
Помер у 2018 році після тривалої хвороби, не доживши місяць до свого 90-річчя.
12 квітня 2023 БМР прийняла рішення про перейменування вулиці Жовтневої на честь Левка Лук’яненка.
Цей матеріал виготовлено за підтримки ГО «Інститут масової інформації» у межах проєкту міжнародної організації Internews Network
