Це його перша книга, у яку увійшли містичні воєнні оповідання, у них реальні події війни переплітаються з містикою, символами й глибокими внутрішніми переживаннями.
Придбати книгу можна у книжковому магазині, що у Бучі по вулиці Енергетиків, 9 або на сайті видавництва «Терен».
Повномасштабна війна застала родину Володимира у Бучі. 10 березня 2022 року родина виїхала «зеленим коридором» на Захід України. Чоловік вивіз рідних у безпечне місце, а сам приєднався до війська як доброволець. Він потрапив у Державну прикордонну службу, де нині служить солдатом-кулеметником у складі берегової охорони на Херсонщині. Разом із побратимами він обороняє берегову лінію і виконує бойові завдання поблизу лінії фронту.
Писати Володимир почав задовго до війни. Ще з початку 2000-х він навчався у студії прози при Спілці письменників України, публікував короткі оповідання в київських газетах і журналах. За освітою – випускник Київського річкового училища. У цивільному житті працював столяром і монтажником дерев’яних конструкцій. Але завжди мав потяг до творчості, тому і під час війни знаходить можливість записувати нові історії. Писати Володимир намагається як тільки з’являється вільна хвилина на службі.
«Безликі ікони» – це не нон-фікшн і не хроніка бойових дій. Це художня література. Деякі оповідання написані на основі реальних подій з доповненими містичними елементами. Оповідання «Мавка» написане на основі реального епізоду окупації, коли сотні людей утримували в підвалі школи, без можливості лягти чи нормально дихати», – розповідає автор про свою книгу.
Він не відтворює події документально, але зберігає їхню суть, додаючи символічний вимір. Це його спосіб говорити про травму, страх і зло, яке принесла війна.
Назва збірки також символічна: «Безликі ікони» – про те, як у московських храмах зникають образи святих з ікон, які згодом з’являються над Україною й допомагають відбивати ворожі ракети, повертаючи зло туди, звідки воно прийшло.
Ілюстрації до книги, що додають ще більших емоцій та доповнюють оповідання, створила донька Володимира – Ірина. Інша донька – Анастасія – допомагала набирати текст. Книгу надрукували у видавництві «Терен», поки що невеликим накладом. Її буде цікаво почитати як військовим, так і цивільним.
У планах Володимира Таможнього продовжувати писати і описати все, що з ним відбувається та пережите на війні. Він і надалі боронитиме Україну та буде знаходити слова для правди про цю війну. То ж для автора особливо цінно, якщо книгу придбають знайомі й незнайомі люди, як знак підтримки та вдячності.
Також читайте: У Бучі запрацював ветеранський простір
Thebuchacity – незалежне онлайн медіа Бучанської громади. Ви можете підтримати нашу роботу довільним донатом чи підпискою за посиланням.
