Вікторія Дідківська створила книжковий клуб «Моя мила любить книги», що об’єднує людей, які люблять читати.
Що цікаво, раніше дівчина не любила читати, а тепер книжки є невід’ємною частиною її життя. Вона зізнається, що не може заснути, якщо не почитає перед сном.
Читання як відпочинок і опора
Вікторія зізнається: у дитинстві читання не викликало у неї великого захоплення. Усе змінилося під час окупації Бучі російськими військами, коли їй довелося виїхати до бабусі в село. Там, серед тиші та вимушеної бездіяльності, вона почала читати.
Поворотним моментом стала книга «1984» Джорджа Орвелла. Після якої вона зрозуміла, що хоче читати далі. «Спершу читала класичні твори, згодом різні жанри. Зрештою, зрозуміла, що не жанр і не конкретний автор подобається, а сама книга. Часом здається, що це не я вибираю книжку, а книжка обирає мене», – розповідає Вікторія.
Паралельно зі зростанням читацького досвіду зростали й можливості. Вікторії навіть запропонували займатися репетиторством із зарубіжної літератури. Дівчина продовжувала поглиблювати свої знання – і робила це не з примусу, а з цікавості.
«Читати те, що подобається»
Для дітей і підлітків Вікторія має лише одну пораду як їх зацікавити і що робити, щоб вони полюбили читати книги: не змушувати читати те, що їм не подобається, а читати те, що подобається.
«Іншого способу полюбити книжки просто не існує. А ще дуже добре, коли є свій вчитель, наставник, який може відкрити світ літератури під іншим кутом. Мені пощастило, і коли я навчалася у школі, у мене були чудові вчителі із зарубіжної літератури», – зазначає вона.
За минулий рік Вікторія прочитала 74 книжки, цього року у переліку прочитаних поки що 65 – менше, тому що довелося більше часу приділити навчанню.
На запитання як вдається так багато читати, відповідає: «Читання стало моєю звичкою. Щовечора перед сном я маю почитати хоча б 50 сторінок. Коли не почитаю, мені навіть складно заснути. Читання мене заспокоює та відволікає від реальності, особливо після напруженого дня».
Як виник бучанський книжковий клуб
«Ідея створити книжковий клуб з’явилася досить спонтанно. Я сама шукала таку спільноту у місті, але всі клуби були переважно у Києві, або в онлайн-форматі, що мене не влаштовувало. Тоді я зрозуміла, якщо такого немає у Бучі, то його треба створити», – розповідає дівчина, яка навчається на четвертому курсі на спеціальності «Міжнародні відносини», а читання стало її хобі.
Поштовхом став ранок біля книгарні «КСД», коли в черзі за новинкою Ребекки Ярос вона зустріла керівника медіа Thebuchacity Олександра Остапу. Поки чекали обговорили ідею книжкового клубу і домовилися про співпрацю.
«Після цього моя читацька спільнота вийшла на новий рівень. До телеграм-групи додалося більше людей. Почали проводити зустрічі, участь у яких є безкоштовною. Учасники приходять різного віку та досвіду. Всіх об’єднує любов до читання, обговорень і живої взаємодії. На наших зустрічах дуже весело», – ділиться організаторка книжкових зустрічей.
Як обирають книжки для обговорення у клубі
Вікторія орієнтується на тренди та попит. Вона дізнається у книгарнях, що купують найчастіше, і пропонує варіанти для вибору книги в групі. Далі відбувається голосування і таким чином обирають книгу, яку читатимуть всі охочі, щоб потім зустрітися і обговорити.
Читає Вікторія і паперові, і електронні книги, а найулюбленіші зберігає в своїй домашній бібліотеці. Ті, що не вразили, передає до місцевої бібліотеки. Шкода, каже, що в громаді досі немає сталої ініціативи із закупівлі нових україномовних видань для публічної бібліотеки.
Про плани та мрії
Попри складний час, Вікторія думає про розвиток клубу, партнерства з видавництвами, щоб отримувати знижки для учасників, можливе розширення спільноти.
Якщо ви шукали спільноту, у якій можна обговорювати прочитані книги, приєднуйтесь до телеграм-каналу книжкового клубу «Моя мила любить книги».
А в коментарях напишіть, яку книгу ви зараз читаєте.
Підтримано коштами шведської допомоги розвитку. Зміст матеріалу є відповідальністю Thebuchacity і не обов’язково відображає позицію Sida чи Уряду Швеції.
