Затишне місто, яке є надійним тилом під час війни
Журналістка Thebuсhacity Вікторія Шатило відвідала Івано-Франківськ в рамках проєкту харківського пресклубу «Громади Івано-Франківщини в умовах воєнного стану. Виклики та вікна можливостей». І хоче розповісти про місто на заході України – Івано-Франківськ.
Чим вразило місто та що ж такого є в ньому, чого не вистачає в Бучі?
Івано-Франківськ та Буча – це два різних за розмірами та характером міста.
Кажуть, що Івано-Франківськ змінився за останні роки. Можливо. Скоріш за все так і є. Мені важко порівняти, адже у цьому місті раніше не була.
Загальне враження від міста, його атмосфери та місцевих мешканців – склалося позитивне. Люди щирі та привітні.
Івано-Франківськ вражає багатством культурної спадщини та історичною атмосферою. У місті багато музеїв, навчальних закладів, книгарень.
Перше, на що звернула увагу – це наявність кіосків з надписом «Преса» і в яких дійсно продаються газети та журнали. На відміну від наших «прес», які або повністю зачинилися або наполовину перетворилися в продаж тютюнових та інших виробів.
Біля зупинки, де люди чекали на громадський транспорт, закріплений розклад маршруток. Роблю фото і думаю, чи не зробити так у Бучі. Ідея проста: роздрукувати графік маршруту та закріпити біля зупинки, де зупиняється транспорт.
До речі, вартість проїзду по місту у громадському транспорті приватних перевізників становить 10 грн, у комунальних автобусах вітається безготівковий розрахунок – 8 грн, а з місцевою транспортною карткою «Галка» проїзд ще дешевше – 6 грн, готівковий розрахунок дорожчий – 10 грн.
Ідучи по Франківську відчувала себе спокійно і натхненно. Особливої насолоди додавали патріотичні елементи на будівлях, гарні мурали та українська мова, якою розмовляють всюди.
Центральні вулиці та історичні будівлі, втілені в архітектурі, вражають своєю красою та витонченістю. Також у місті багато кав’ярень, кафе, крамниць. Запитавши у місцевих про сучасні локації для відпочинку, порадили сходити до озера, де є прогулянкова зона та поруч красивий житловий комплекс «Парус», у парк Шевченка та на центральну площу до Ратуші.
На Ратушу – найвищу точку у місті, все ж вирішила піднятися в останній день перебування в місті. І не пошкодувала. На оглядовому майданчику вдалося насолодитись панорамним краєвидом міста. Квиток коштує 40 грн.
На запитання в місцевих, чим Івано-Франківськ особливий, не раз чула, що серед переваг міста те, що його за 2 години пішки можна пройти з одного кінця в інший. Мовляв, усі місця знаходяться в пішій доступності.
Івано-Франківськ вважають одним із екологічних куточків України, завдяки своєму унікальному розташуванню, все ж таки близько Карпати. Якогось особливо іншого, чистішого, повітря не відчула.
Можливо, погодні умови вплинули. Напередодні випав сніг і була відлига. Тому більше звернула увагу не на повітря, а на снігову кашу під ногами, що була на тротуарах. До речі, за 2 дні перебування у місті не бачила, щоб чистили тротуари. У той час як бучанці скаржаться і вимагають від комунальних підприємств прибирання не лише центральних вулиць. Не кажу, що це неправильно, але якщо порівняти з Івано-Франківськом, то у Бучі на тротуарах краща ситуація.
Гуляючи вулицями Франківська, хотілося уважно придивлятись, адже багато будівль, серед яких житлові будинки, прикрашені скульптурами, цікаві двері з різними орнаментами, різьбленнями.
Помітно, що є недобудовані об’єкти. Війна негативно вплинула на розвиток міста. Особливо на будівництво та демографічну ситуацію. Багато місцевих виїхали за кордон. І на підприємствах говорять про кадровий голод: не вистачає чоловіків.
Під час пресконференції в Івано-Франківській місцевій раді представники влади повідомили про фінансовий спосіб стимулювання народжуваності – соціальними виплатами. Породіллі в Івано-Франківську отримують одноразову допомогу у розмірі 20 000 гривень.
Також активно підтримують івано-франківських військовослужбовців. З бюджету міста виділяли по 20 000 гривень на спорядження, а з 1 січня допомогу військовим на спорядження збільшили до 50 000 гривень. Також допомагають та фінансово підтримують сім’ї загиблих та зниклих безвісти, поранених та захисників і захисниць, що отримали інвалідність.
На зміну загальної демографічної ситуації суттєво вплинули вимушені переселенці, які і досі приїжджають з прифронтових територій та знаходять тут прихисток. Під час окупації Бучі бучанці також виїжджали на захід України. І дехто так само обирав Івано-Франківськ.
І коли у нас кажуть, що на заході не знають, що таке війна, мовляв, у них тихо і не було окупації. Можна сперечатися. Прикарпатці є надійним тилом і підтримкою у час війни.
У квітні 2022 року Івано-Франківськ прийняв близько 90 000 ВПО. Станом на зараз тут зареєстровано близько 40 000 ВПО. Хоча частина з них вже повернулася, дехто вирішив залишитися на постійне місце проживання і вже вважає Івано-Франківськ своїм містом. Так вже воно їм сподобалося.
У місті добре ставляться до ВПО і всіляко допомагають, поділилася своєю думкою жінка, яка виїхала із Донецької області і вже освоїлася тут.
В Івано-Франківську облаштовано 7 притулків для тимчасового проживання ВПО. Також заплановане будівництво соціального житла для 600 сімей-переселенців. Функціонують благодійні організації, що підтримують ВПО. Одна з таких – спільнота святого Егідія. До речі, такий осередок підтримки для вимушених переселенців також є в Ірпені.
Ще у Франківську створено умови для роботи релокованих підприємств, яких там понад пів сотні. На одному з них мені також вдалося побувати.
Багато місцевих захищають Україну на передовій. Під час пресконференції в Івано-Франківській міській раді мер міста Руслан Марцінків розповів, що 12 500 іванофранківців зараз в ЗСУ.
А на центральній вулиці Франківська (вулиця Незалежності) – протяжна Алея Героїв. Помітно, що вільне місце на ній займають Герої, які загинули на війні.
Можна було б ще кілька днів роздивлятися і затриматися на відпочинок у місті, та настав час повертатися додому. Під’їжджаючи потягом до Києва, з новин дізналася, що в Івано-Франківську під час повітряної тривоги пролунав вибух.
Висловлюю свою вдячність організаторам поїздки – Харківському престуру. Рада знайомству з колегами, досвідченими журналістами з різних областей України та з Івано-Франківської обласної спілки журналістів.
