У Бучанській громаді понад 10 000 внутрішньо переміщених осіб (ВПО), серед них і пані Наталя, переселенка із Запорізької області. Жінка, яка пережила окупацію, вимушений переїзд, пристосовується до життя у Бучі. Вона виготовляє прикраси, займається волонтерською діяльністю та вірить у перемогу ЗСУ та повернення у рідний дім.
Наталя родом із села Скельки, що на Запоріжжі. Пів року окупації стали для неї й родини справжнім випробуванням. «Я людина, яка не вміє приховувати своїх поглядів. Завжди сперечалася з тими, хто був за росіян», – розповідає жінка. Перед псевдореферендумом її життю почало загрожувати, жінку внесли до списків, тому довелося терміново виїжджати з рідного дому.
Разом з чоловіком Наталя вирушила на Закарпаття, де їх приютила подруга, у якої і прожили майже півроку. Саме там вона вперше спробувала робити прикраси з намистин – спочатку допомагала іншим, а згодом почала створювати власні вироби.
У Бучу Наталя приїхала разом із чоловіком: потрібно було відвідати лікаря у Києві, та й сестра мешкає поруч, в Ірпені. Чоловік швидко знайшов роботу – працює охоронцем в маркеті, а Наталя долучилася до волонтерської ініціативи «Бучанські павучки», де плетуть кікімори для військових, а також виготовляє прикраси.
Попри переживання через війну, Наталя випромінює оптимізм. Вона навіть із найстрашніших моментів зуміла зробити світлий спогад. Пригадує: «Мій день народження ми провели в погребі. Дев’ять днів поспіль сиділи між стелажами з бутлями. Коли колона ворога зупинилася за 80 метрів і почала обстрілювати Василівку, ми підстрибували від вибухів, а в погребі все дзвеніло. І раптом я почала сміятися – думаю, точно такого дзвону бокалів на день народження ще ніхто не чув. Ми перевели все на гумор, аби витримати стресову ситуацію».
Нині в її рідному домі живуть росіяни. Це боляче – але навіть у цьому Наталя бачить надію: «Спочатку плакала, а потім вирішили так: все обдеремо, вимиємо, поміняємо, аби тільки перемога настала».
Наталя створює прикраси не лише як красиву річ, а як спосіб заспокоїтися і відволіктися від болю війни. У її виробах – тепло рук, сила витримки й віра у перемогу.
Якщо хочете замовити виріб – напишіть нам, і ми поділимося контактом пані Наталі. Або ж можете впізнати жінку у Бучі, де вона продає прикраси біля ЕКОмаркету, що поруч із підземним переходом.
Матеріал здійснено за підтримки програми «Сильніші разом: Медіа та Демократія», що реалізується Всесвітньою асоціацією видавців новин (WAN-IFRA) у партнерстві з Асоціацією «Незалежні регіональні видавці України» (АНРВУ) та Норвезькою асоціацією медіабізнесу (MBL) за підтримки Норвегії. Погляди авторів не обов’язково відображають офіційну позицію партнерів програми.
