Тренер тхеквондо Фелікс Чекаловець дуже часто ділиться досягненнями своїх вихованців, юних спортсменів, які регулярно беруть участь у змаганнях та турнірах та здобувають призові місця.
Так, 22 грудня, напередодні різвяно-новорічних свят стало черговим днем успіху для клубу: 50 юних спортсменів пройшли атестацію на кольорові пояси з тхеквондо ВТФ. Усі вони гідно показали себе, підвищили свою кваліфікацію і завершили сезон на позитивній ноті.
Про свою спортивну історію, виклики тренувань і досягнення клубу читайте інтерв’ю з Феліксом Чекаловцем, тренером тхеквондо клубу «Вулкан»
– Як ви почали займатися тхеквондо і що надихнуло вас стати тренером, відкрити власний клуб?
– Моя спортивна історія почалася у 6 років з айкідо. Згодом знайомі моїх батьків, чий син викладав тхеквондо (Андрій Страховський), довго пропонували спробувати цей вид спорту. Лише у 14 років я погодився і одразу захопився тхеквондо настільки, що залишив айкідо і повністю присвятив себе цьому мистецтву. З того часу тхеквондо стало невід’ємною частиною мого життя.
– Які ваші найбільші досягнення у тхеквондо?
– Я є кандидатом у майстри спорту, чемпіоном Київської області, призером чемпіонату України та багатьох всеукраїнських турнірів. Також маю чорний пояс 2 дан.
– Скільки дітей зараз займається у вашому клубі? Як ви підбираєте програму тренувань?
– У клубі «Вулкан» займається близько 120 дітей. Ми намагаємося створити дружню, майже сімейну атмосферу, щоб діти приходили на тренування, як додому. Програму тренувань я постійно вдосконалюю: щось беру зі свого досвіду, щось – від своїх перших тренерів. Разом із дітьми я теж росту як тренер.
– Які якості, на вашу думку, найважливіші для юного тхеквондиста?
– Найважливішими є дисципліна, характер, самостійність і здатність долати труднощі. Ці якості формуються не лише для спорту, а й для життя.
– Як тхеквондо впливає на розвиток дітей?
– Наші заняття допомагають дітям не тільки ставати сильнішими фізично, а й розвивати корисні життєві навички. Вони вчаться долати страхи, невпевненість і виходити із зони комфорту.
– Які труднощі виникають у тренувальному процесі?
– Найважче – підтримувати спортсменів у моменти поразок, коли вони психологічно не справляються. Підтримка тренера, батьків і команди має бути всебічною, але, на жаль, не завжди вдається забезпечити це на 100%.
– Які цілі ставите перед своєю командою на майбутнє?
– Ми активно працюємо над участю у міжнародних змаганнях. До війни наші спортсмени брали участь у багатьох міжнародних турнірах, зараз усе змінилося, але ми не зупиняємося. Зараз у клубі займаються діти, які прийшли під час повномасштабної війни. За цей час ми дуже виросли і рухаємося лише вперед.
– Яку роль відіграють батьки у розвитку спортсменів?
– Батьки відіграють одну з головних ролей. Для успіху важлива співпраця «тренер – спортсмен – батьки». Підтримка дитини з боку родини є ключовою для її успіхів як у спорті, так і в житті.
– Що б ви порадили тим, хто тільки починає свій шлях у тхеквондо?
– Не порівнюйте себе з іншими, працюйте для себе. Спорт — це не лише змагання, це шлях, який формує особистість. Ставте цілі й досягайте їх.
– Чим дітям подобається займатися у вашому клубі?
– Це краще запитати у них самих. Для мене важлива кожна дитина, незалежно від її досягнень. Клуб – це моя сім’я, а діти – її частина. Я стараюся ставитися до кожного, як до власних сина чи доньки.
