Про свого брата Івана Євича його сестра Тетяна Коломієць говорить із величезною гордістю, ніжністю та незламною вірою в серці. Іван — людина військової честі, для якого захист України став не просто професією, а сенсом усього життя. Завжди відважний, цілеспрямований, він безмежно любив своїх батьків, мріяв про щасливу власну родину, мав вірних друзів, які надихалися його прикладом і йшли за ним, та понад усе любив саме життя.
З 19 квітня 2023 року Іван має статус зниклого безвісти після важких боїв на сході. Проте для його сестри та батьків він є тут і зараз — у кожній думці, у щоденному очікуванні та непохитній родинній вірі в те, що вони обов’язково зустрінуться знову.
Дитяча мрія, сержантський коледж та порятунок чотирилапого друга в АТО
Іван ще з дитинства твердо знав, ким хоче бути — він мріяв про однострій та службу Батьківщині. Свій дорослий вибір він зробив у 2016 році, коли пов’язав життя з армією й вступив на навчання до Військового коледжу сержантського складу (ВКСС).
Після успішного закінчення коледжу, будучи зовсім юним хлопцем, Іван у 2018 році вже вирушив на схід, де двічі брав безпосередню участь в Антитерористичній операції, виконуючи складні бойові завдання. Саме звідти, з понівеченого війною Донбасу, сержант привіз додому маленького котика, якого врятував і який став для нього вірним другом. Сьогодні цей чотирилапий вихованець наче справжній вірний побратим чекає на повернення свого захисника.
Загін «ОДІН» та запеклі бої у Кремінському лісі
Коли у 2022 році почалося повномасштабне вторгнення, Іван буквально рвався на передову — на захист українських кордонів. Рідні, серце яких розривалося від хвилювання, благали його залишитися й намагалися відмовити від поїздки в саме пекло, проте зупинити воїна було неможливо. Він чітко знав свій обов’язок перед народом.
На схід України Іван вирушив у складі Зведеного штурмового загону «ОДІН» Полтавського ОТЦК та СП — підрозділу, який виконував надскладні завдання на найважчих ділянках фронту. Саме там, у районі Кремінського лісу на Луганщині, під час запеклого виконання бойового завдання 19 квітня 2023 року зв’язок із Ванею обірвався, і його було оголошено зниклим безвісти.
«Ми віримо, що ще зможемо обійняти нашого Ваню»
Рідні шукають його вже тривалий час, але сестра Тетяна та батьки Івана не дозволяють зневірі взяти гору: «І як би ми його не благали, як би не відмовляли, він знав свій поклик та обов’язок! Та ми не втрачаємо надію та віримо, що ще зможемо обійняти нашого Ваню!»
Родина та вірні друзі Івана Євича свято вірять, що його загартований із 2016 року військовий характер, професійні сержантські навички та незламний дух допомагають йому триматися в найважчих випробуваннях у полоні чи під час поранення. На нього дуже чекають вдома — чекають батьки, чекає сестра, чекають побратими і той самий маленький котик з АТО, аби Ваня нарешті повернувся, міцно обійняв рідних і втілив свою мрію про велику, щасливу та мирну родину під вільним українським небом.
Спецпроєкт «Голоси тиші» реалізується у співпраці Thebuchacity та ГО «Голоси тиші». Він став можливим завдяки фінансовій підтримці Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти осіб (МК3Б) коштом Норвезького агентства з розвитку та співробітництва – NORAD. Погляди, висловлені у цій публікації, належать авторам і не обовʼязково відображають позицію Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти осіб (МК3Б), її донорів або держав-учасниць.
