Станіслав Стаднік — сильний, щирий, глибокий чоловік, відданий батько трьох дітей та надійний захисник.
У Гостомелі на Станіслава чекає велика родина — мама, дружина та троє дітей. Вони щодня моляться про те, щоб почути бодай якусь звістку від коханого чоловіка, сина та батька.
З Донбасу до Маріуполя: шлях воїна та велика родина
Родина Станіслава родом із Донбасу, і війна увірвалася в їхнє життя задовго до повномасштабного вторгнення. У 2015 році Стас разом зі своїм батьком пліч-о-пліч стали на захист України в часи АТО.
Коли після виконання завдань Станіслав демобілізувався, він приніс своїй мамі неймовірну новину, яка назавжди змінила їхнє життя. Мама досі з теплою усмішкою згадує його слова: «Мам, я був у тебе один, тепер у тебе буде нас п’ятеро».
Саме так, завдяки сину та його коханій дружині, мама стала бабусею трьох чудових онуків. Спочатку дві родини разом винаймали житло в Хотові на Київщині, а згодом Стас із сім’єю повернувся до Маріупольської громади, оселившись у будинку невістки. Станіслав працював на легендарному комбінаті «Азовсталь». Вихованням трьох дітей подружжя завжди займалося самостійно, виховуючи їх добрими, чесними і справедливими, а мама обов’язково приїздила з Київщини до них у гості на всі Дні народження.
Подвійне випробування окупацією та повернення до лав ЗСУ
У 2022 році, коли ворог сунув по всіх фронтах, світ родини рухнув. Станіслав без вагань знову став до лав Збройних сил України, щоб боронити країну. Водночас його сім’я опинилася в заблокованому та оточеному Маріуполі, а мама на той момент уже мешкала в Гостомелі.
Пройшовши через важкі випробування, родина Стаса змогла вирватися, і сьогодні вони разом із його мамою винаймають житло в Гостомелі.
4 вересня 2025 року Станіслав Стаднік вийшов на бойове завдання на Покровському напрямку, захищаючи Батьківщину. Відтоді офіційних новин немає, але віра родини — непохитна.
«Серед мільйонів людей я б знову обрала саме його»
Про свого сина мати може розповідати годинами, адже він для неї — втілення найкращих людських якостей. Зазвичай батьки вчать своїх дітей, але в їхній родині часто саме мудрі поради Стаса допомагали мамі знаходити правильні рішення у найскладніших життєвих задачах.
Материнське визнання сина сповнене глибокої, святої поваги: «Якби мені дали можливість прожити життя спочатку, я б знову хотіла саме такого сина — з таким характером, з таким серцем, з такою поведінкою і душею. Я люблю його не лише за те, що він мій син. Я люблю його за те, що Бог подарував мені Людину — справжню, сильну, щиру, добру. Людину, якою я пишаюся кожної хвилини. Він моє серце, моя гордість, моя любов і мій біль. І навіть якби мені довелося обирати знову, серед мільйонів людей я б знову обрала саме його — свого сина».
Мама, дружина та троє дітей щодня продовжують дивитися на дорогу і чекати. Вони знають, що міцний характер Стаса, його загартована роками мужність допоможуть йому здолати всі перепони. На нього дуже чекають, щоб знову зібратися великою родиною з п’яти людей, обійняти свого захисника й більше ніколи не відпускати його рук.
Спецпроєкт «Голоси тиші» реалізується у співпраці Thebuchacity та ГО «Голоси тиші». Він став можливим завдяки фінансовій підтримці Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти осіб (МК3Б) коштом Норвезького агентства з розвитку та співробітництва – NORAD. Погляди, висловлені у цій публікації, належать авторам і не обовʼязково відображають позицію Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти осіб (МК3Б), її донорів або держав-учасниць.
