Місце зустрічі мешканців з різних куточків Бучі – центр міста. Він же масив – «п’ятак», де завжди була розвинута інфраструктура та кращий благоустрій.
Центральна частина Бучі змінюється, як і саме місто. Існування Бучі почалося з будівництва залізниці Київ-Ковель. У 1901 році відкрилася станція «Буча», навколишня місцевість якої і слугувала певний час своєрідним центром. Згодом розширилася до ринку та перших магазинів.
Від вокзалу до «п’ятачка»
Приблизні межі центру Бучі – це територія від вокзалу до «п’ятачка» та далі до нинішнього Будинку культури.
Головні вулиці: Енергетиків, Польова, Героїв Майдану (колишня Комсомольська), Нове шосе, Володимира Вернадського (Островського колишня назва), Богдана Хмельницького.
«П’ятачок» – саме так назвали місцеві найцентральніше місце. Нині його позначає гранітна скульптура кулі, яку встановили у рік проведення чемпіонату з футболу «Євро-2012». Тому зустрічі «на п’ятачку» стали називати і «біля шарика».
«П’ятак» – місце, де поруч були всі необхідні заклади: базар, Укрпошта, Хлібний магазин, Ощадкаса, книжковий магазин, дитяче кафе «Казка». Тому очевидно, що бучанці часто пересікалися саме в одному місці.
Зараз різних магазинів стало ще більше, дуже багато аптек та ломбардів у самому центрі. Великий торговельний центр «Буча Пасаж», магазини на місці приватного сектору, є кав’ярні, нотаріуси та залишилися Ощадкаса і книжковий магазин.
Поруч Київська площа з фонтанами. До речі, її вигляд потребує покращення. А раніше на тому місці, коли ще не було центральної площі, був пагорб, де взимку діти спускалися на санчатах, а влітку їли яблука з яблунь, які там росли. Замість Еко-маркета працював перший кінотеатр «Зоряний», у якому крутили улюблені та популярні на той час фільми, мультики для дітей.
У затишному заміському поселенні почали створювати комфортні умови
Після звільнення селища 1943 року від німців почалося розбудова Бучі, яка ставала більш цивілізованою та комфортною для життя. У 1947 році селище стало електро- і радіофіковане. Почалося будівництво доріг. Будувалися клуб, магазини, лазня, перукарня.
На початку 1950-х на станції «Буча» збудували пішохідний міст, яким у місті досі користуються.
Працювали підприємства Бучанський завод скловиробів, Бучанський приладобудівний завод «Веда», Бучанський крохмальний завод, будівельні організації.
У 60-80-х роках зростає населення Бучі, що зумовило прискорення будівництва житла. Буча стає багатоповерховою. Будують перші будинки по вулиці Енергетиків.
Сучасний центр міста – колишнє поле
У 1963 році було завершено будівництво Ірпінської центральної міської лікарні, яку збудували в Бучі. До речі, спочатку планувалося, що центром буде не Ірпінь, а Буча.
1964 року у центрі міста відкривають школу (сьогодні це Бучанський ліцей №4), у якій на той час було 12 класних приміщень на 577 учнів, працювало 26 учителів. Тоді школа мала статус: «Бучанська середня загальноосвітня трудова політехнічна школа з виробничим навчанням №3».
1970 рік: відбувається телефонізація квартир. Будується централізована каналізація і водогін.
У 1993 році в Бучі відкривають українську національну гімназію. Зараз у центрі міста 3 навчальних заклади: бучанські ліцеї №5 (колишня школа-інтернат), №4 та №9 (нова школа). Серед дошкільних закладів – садочок «Сонячний», «Горобинка», «Капітошка», «Козачок».
Історичні моменти, що вплинули на розвиток Бучі та її центр
У 2001 році Буча голосно і масштабно святкує 100-річчя з дня створення селища. Саме у центрі міста – по вулиці Енергетиків – відбуваються урочисті заходи, виставки та велика дискотека.
До речі, святкування Нового року зазвичай відбувалися на тому ж п’ятачку, де ставили ялинку.
На 100-річчя у Бучі затвердили герб і прапор Бучі. В центрі композиції гербу розміщений елемент, що символізує «родове дерево селища». Листок, що має 4 гілки. Це чотири села (мікрорайони, про які ми вже розповідали): Яблунька, Мельники, Лісова Буча і Ястремщина. Саме вони дали основу сучасній Бучі.
2001 року у центрі міста на території колишнього поля було відкрито стадіон, який з нагоди 100-літнього ювілею Бучі отримав назву «Ювілейний». Зараз стадіон оточений новими житловими комплексами та магазинами. Та це не заважає бути йому зразковим місцем для проведення спортивних заходів та чемпіонатів. А ще на стадіоні ставили сцену і відбувалися великі святкування за участі популярних артистів.
1 січня 2007 року Буча отримала статус міста обласного значення. Урочистості та святкування проводили і досі проводять у центрі міста.
Нині Буча є адміністративним центром Бучанської міської територіальної громади й Бучанського району Київської області.
Росте місто – ростуть нові мікрорайони
Із зведенням нових житлових комплексів увага від центру самого міста перемістилася. У більшості житлових комплексів свій центр та свої потреби виділити серед всього міста.
Мікрорайон «Варшавський»: місто в місті
Із заселенням людей у новий великий житловий комплекс «Буча Квартал», що по вулиці Бориса Гмирі, були ідеї із перенесенням центру міста. Звичайно перенести культове центральне місце старожилів Бучі нікому не вдасться. А ось створити свій новий центр – реально. І більш за все так і буде, коли добудують будинки в сусідніх житлових комплексах, що заплановані.
Біля масиву ЖК «Буча Квартал», «Нова Буча» сучасний ринок ТК «Варшавський». Від назви якого і почали називати територію поблизу його. У житловому комплексі функціонують різні магазини та заклади. Працює амбулаторія. Для діток облаштовані гарні майданчики. Дошкільнята мікрорайону відвідують дитячий садочок «Перлинка». А діти шкільного віку їздять до найближчого навчального закладу у центр міста.
Щодо транспортного сполучення: поруч варшавська траса, де курсують маршрутки по місту, до Києва та інших громад.
Це сучасний мікрорайон, де багато молодих сімей з дітьми, які обрали Бучу для свого життя.
Мікрорайон «Склозаводський»
Вулиця Яблунська, яка починається у Яблунці, тягнеться до іншого мікрорайону Бучі – Склозаводського. 1944 року почав працювати Бучанський склозавод №1, який відносився до Яблуньки. Згодом частина міста біля підприємства розросталося і умовно відокремилося у окремий район. Назвали його символічно – у честь заводу.
Підприємство здійснило великий внесок у розвиток міста. Його назва змінювалася більше 10 разів. Зараз підприємство не функціонує.
У 1949 році для дітей працівників Бучанського заводу скловиробів у будинку 2-поверхового гуртожитку виділили 3 кімнати під садочок. Збудувати нове приміщення на той час не було можливості.
Зараз у мікрорайоні є свій навчальний заклад для дошкільнят та молодших школярів школа-садок «Берізка». Свій Будинок культури, у якому проводять майстер-класи для діток та організовують свята. Нещодавно у мікрорайоні встановили нову ігрову зону, а також волонтери створили мурал.
Забудова району – приватний сектор та багатоквартирні будинки. Велика водойма – кар’єр, який утворився внаслідок видобутку глини. До речі, на його місці росли сади та виноградники. Побажання місцевих – облагородити місцеве озеро та зробити там повноцінну зону відпочинку.
Загалом Склозавод став районом для літніх людей і молодих сімей. Тому старші мешканці хочуть тиші та безпечного, комфортного життя, а молодь активно бореться за осучаснення району, за те, щоб віддалена місцевість від центру не відрізнялася.
Особливо багато актуальних питань виникає після окупації Бучі, яка почалася саме з Склозаводського мікрорайону.
Нагадаємо, що росіяни остаточно окупували Бучу 5 березня. Вони заїхали в мікрорайон Склозаводський, що на краю міста, і взяли під контроль вулицю Яблунську. Саме тут окупанти розстріляли десятки цивільних людей.
В офісних приміщеннях на Яблунській, 144 був облаштований штаб росіян. Вздовж усієї Яблунської російські військові встановили блокпости та вогневі позиції. У штаб зганяли місцевих, допитували, катували і знущалися. Там розстріляли 12 чоловіків. У честь загиблих заплановано створити меморіальний комплекс та мурал.
Мікрорайон Склозаводської, його ще так можуть називати, бо там є ще одна станція Склозаводська, він же і Склозавод. На районі є свій міні центр, біля магазину Фора. Також відділення Укрпошти, бювет, аптека та амбулаторія.
Він, як і кожен район Бучі, що віддалений від центру, має свої переваги та недоліки. Місцеві часто самі організовуються і вирішують проблеми благоустрою. Серед бучанців з Склозаводу чимало військових, які добровільно вступили до лав ЗСУ та загинули під час бойових дій.
Мікрорайон «Тарасівський»
Частина новобудов Лісової Бучі, що почали зводити по вулиці Тарасівській, відокремлюють в окремий мікрорайон. Комфортний для життя. У ньому завчасно були передбачені дитячі та спортивні майданчики, зони відпочинку з лавками, гарне озеленення.
Мікрорайон «Річ Таун»
Великий сучасний житловий комплекс по вулиці Мрії (колишня назва Пушкінська), який, умовно, також знаходиться у Лісовій Бучі. Затишний, з доглянутими двориками. Серед негативних моментів – віддалений від центру міста, тому поруч немає сучасного супермаркета, закладів освіти для дітей.
«Хутір»
Приватний сектор від сучасної школи мистецтв імені Левка Ревуцького до старого переїзду. Місцеві жителі люблять його за тихі вулиці. А за всім необхідним чи то покупками, чи послугами ідуть в центр міста.
Буча – має цікаві місця. Кожен її мікрорайон по своєму гарний та особливий. У публікаціях про мікрорайони міста ми спробували розповісти про найпопулярніші з них. Для того, щоб привернути увагу бучанців та її мешканців, а також тих, хто працює у місті та вирішує як місто буде розвиватися, які заклади відкривати, а які не варто.
А також для того, щоб зручніше було комунікувати, вирішувати проблеми і побажання, які уже є та будуть у певному мікрорайоні. Приєднуйтесь до чату свого мікрорайону.
Матеріали проєкту «Райони твого міста» створено за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки у рамках Transition Promotion Program. Погляди, викладені в публікації належать авторам і не відображають офіційну позицію МЗС Чеської Республіки.
