Про Сергія Тимошева його мама Тетяна говорить із непохитною, залізною вірою, на яку здатне лише материнське серце. Сергій — один із тих легендарних Героїв «Азовсталі», які боронили Маріуполь у найважчі, найчорніші дні, коли кожна хвилина вимагала надлюдської мужності. Активний, наполегливий, природжений лідер із дивовижним почуттям гумору, він у свої 24 роки став на захист рідної домівки та права всього українського народу жити вільно.
Сьогодні вже понад чотири роки Сергій перебуває у ворожому полоні. Проте для мами Тетяни її син є тут і зараз — вона щомиті бореться за його визволення, кричить про нього на весь світ і вірить: попереду на них обов’язково чекає довгоочікуване повернення.
Спортивний гарт, рідний Маріуполь та свідомий вибір воїна
Сергій народився, виріс та зустрів війну у Маріуполі. З самого дитинства хлопець обожнює спорт і присвятив йому багато років життя. Він професійно займався греко-римською боротьбою та боксом, виборював нагороди й гартував свій дух на змаганнях. Саме спорт виховав у ньому залізну дисципліну, неймовірну витривалість та головне правило — ніколи, за жодних обставин не здаватися.
Його характер — це дивовижне поєднання внутрішньої сили та безмежної доброти. Надійний товариш, Сергій має дуже багато вірних друзів, які безмежно поважають його і зараз, поки він у неволі, постійно телефонують, пишуть та підтримують його маму. Навіть у найскладніші моменти Сергій завжди вміє знайти такі потрібні, світлі слова й розсмішити, повертаючи близьким надію.
Після проходження строкової служби Сергій міг би обрати спокійне, тихе цивільне життя, проте свідомо вирішив продовжити свій військовий шлях у лавах Національної гвардії України. Це було рішення зрілого чоловіка, який усвідомлював усі ризики, але не міг учинити інакше.
Мрії за ранковою кавою: відпочинок, робота та щаслива родина
Мама Тетяна з особливою ніжністю згадує їхні затишні домашні розмови. Сидячи на кухні за ранковою кавою, Сергій часто ділився своїми планами на майбутнє: він щиро прагнув просто радіти кожному новому дню, створити власну міцну сім’ю, виховувати дітей та зробити так, щоб мама завжди була поруч у безпеці.
Він обіцяв, що вони обов’язково разом поїдуть у подорож у Грузію. А своєю професійною метою хлопець бачив так, аби захищати інтереси та суверенітет своєї держави. Мама впевнена: попри тимчасову неволю, всі ці мрії сина обов’язково втіляться в життя.
Сталевий характер захисника та віра і чекання матері
Коли ворог затис Маріуполь у кільце, Сергій разом із побратимами тримав оборону на території заводу «Азовсталь». Він потрапив у полон, де вже перебуває понад 4 роки.
Слова, які Сергій сказав своїй матері, тепер звучать для неї як найголовніший дороговказ і обіцянка: «Мамо, чекай на мене і зроби все, що я зараз прошу. Я — повернусь».
Мама Тетяна щодня живе надією. Вона звертається до всієї міжнародної спільноти із закликом не мовчати: «Я прошу світ не мовчати. За словом “військовополонений” стоїть жива людина, яка мріє жити, яка стала на захист своєї країни. Вони заслуговують на свободу та повернення додому».
Родина та друзі Сергія Тимошева вірять, що його сталевий характер допоможе йому пройти через різні випробування і вистояти. На нього з нетерпінням чекають вдома — щоб нарешті міцно обійняти, почути його рідний, щирий сміх, який завжди наповнював дім теплом, разом випити ранкової кави й вирушити в омріяну подорож під мирним і вільним небом України.
Спецпроєкт «Голоси тиші» реалізується у співпраці Thebuchacity та ГО «Голоси тиші». Він став можливим завдяки фінансовій підтримці Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти осіб (МК3Б) коштом Норвезького агентства з розвитку та співробітництва – NORAD. Погляди, висловлені у цій публікації, належать авторам і не обовʼязково відображають позицію Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти осіб (МК3Б), її донорів або держав-учасниць.
