Про Олексія Сухобруса його сестра Наталія говорить із величезним теплом, любов’ю та тим особливим ментальним зв’язком, який єднає їх із самого дитинства. Олексій — справжній патріот, надійний захисник Вітчизни, не по роках мудрий, стриманий та надзвичайно добрий чоловік. Він володіє рідкісним оптимістичним мисленням і дивовижним талантом знаходити спільну мову з будь-якою людиною, а за яку б складну справу він не брався — усе в його руках виходить чудово.
З 10 жовтня 2025 року зв’язок з Олексієм обірвався, і для родини розпочався важкий час невідомості. Проте сестра та племінниця щодня борються за нього, проводять пошуки й свято вірять, що їхній захисник обов’язково повернеться додому.
Гаражні збори, пристрасть до техніки та дитяче «Малюк»
Олексій Сухобрус народився 20 серпня 1981 року у Запорізькій області. У шкільні роки він добре навчався та мав велику повагу від викладачів за свій розум і стриманість. З підліткового віку хлопець виявляв величезну пристрасть та інтерес до автомобілів і мотоциклів. Навколо нього завжди вирувало життя: у юнацькі роки в його гаражі постійно збиралося багато друзів, вони спілкувалися, жартували, а Олексій залюбки ремонтував техніку та щиро ділився своїми вміннями з іншими.
Олексій — людина з багатим внутрішнім світом: затятий кіноман, меломан, колекціонер, який до того ж обожнює складні головоломки. Своє юнацьке захоплення він переніс і в доросле цивільне життя — працював водієм-механіком, а також здобув досвід роботи в охоронній структурі.
Для своєї родини Олексій став найкращим другом. Разом із сестрою Наталією зростала і його племінниця Юлія, яку він змалечку й дотепер лагідно називає: «Малюк». Олексій брав активну участь у її вихованні, навчив дівчинку по-справжньому любити життя та за потреби вміти постояти за себе.
Військовий досвід, президентська нагорода та фронтові чотирилапі
Свій військовий шлях Олексій розпочав ще у 18 років під час проходження строкової служби, де здобув перші важливі бойові навички. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, він добровільно пішов захищати Україну з перших днів великої війни. Олексій обіймав різні посади, гідно й безстрашно виконував усі бойові завдання, за що був відзначений державними нагородами, у тому числі й від Президента України.
Поруч із мужністю воїна Олексій зберіг неймовірну чуйність. На фронті його завжди оточують тварини, які відчувають його добру душу. Одного разу на позиціях кішка народила кошенят, і боєць зворушливо піклувався про всю чотирилапу родину. А вдома, в тилу, на Олексія з війни чекає його улюблений кіт Кекс. Вірний пухнастик сумує за господарем так сильно, що зараз нікого не пускає до його кімнати, немов охороняє простір свого захисника.
Віра, надія та любов, що тримають
Кожен день родини зараз наповнений виснажливими пошуками, але жодні труднощі не здатні зламати їхню віру. Сестра Наталія та племінниця Юлія вірять, що мудрість, винахідливість механіка та оптимізм Олексія допомагають йому вистояти у найважчих обставинах.
Вдома на Олексія чекають найрідніші люди та вірний кіт. Вони щомиті повторюють свої найголовніші слова, які обов’язково проб’ють стіну невідомості: «Відтоді для нас розпочався дуже важкий час невідомості. Кожен наш день проходить в його пошуках. Любимо його і чекаємо додому! З нами віра, надія та любов! Повертайся живим!».
Спецпроєкт «Голоси тиші» реалізується у співпраці Thebuchacity та ГО «Голоси тиші». Він став можливим завдяки фінансовій підтримці Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти осіб (МК3Б) коштом Норвезького агентства з розвитку та співробітництва – NORAD. Погляди, висловлені у цій публікації, належать авторам і не обовʼязково відображають позицію Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти осіб (МК3Б), її донорів або держав-учасниць.
