Про Олександра Савуна його родина говорить із неймовірною гордістю та пронизливим щемом, який здатне вмістити лише любляче серце. Олександр — чоловік загартованого характеру, відважний воїн, але водночас надзвичайно добрий, турботливий син, брат і батько. Він завжди прагнув створювати, допомагати й оберігати тих, хто поруч, будучи тією надійною стіною, за якою родина почувалася в цілковитій безпеці.
Наразі Олександр має статус зниклого безвісти на фронті. Проте для батька, сестри та сина він залишається головним всесвітом — родина щомиті тримає з ним невидимий зв’язок у своїх думках, молиться за диво й свято вірить у його повернення.
Будівельна справа, найкраще життя та виховання сина
Олександр Савун народився в селищі Дмитрівка Бучанського району. Тут, на рідній Київщині, минули його роки зростання, тут він навчався, формував свої життєві цінності та закладав основу свого майбутнього. У цивільному житті Сашко обрав надзвичайно благородну й творчу професію — працював будівельником. Його золоті руки зводили та ремонтували будинки.
Він жив своє найкраще життя, щиро радів кожному дню, будував великі плани на майбутнє і, головне, присвячував усього себе вихованню свого найдорожчого скарбу — маленького сина. Для хлопчика батько завжди був і залишається головним прикладом справжньої чоловічої сили, честі та доброти.
Захист Батьківщини та тиша
Коли ворог прийшов руйнувати мирні українські міста та села, цей мужній будівельник прийняв доросле й безкомпромісне рішення — стати на захист Батьківщини, аби його син ніколи не знав, що таке окупація. Олександр вступив до лав 3-ї окремої штурмової бригади (3 ОШБр) ЗСУ.
Після навчальної підготовки, Сашко вирушив на передову. Проте під час виконання надскладного бойового завдання на території Луганської області зв’язок із ним обірвався, і воїна було оголошено зниклим безвісти. Відтоді для родини розпочався важкий і виснажливий час очікування, але віра в їхніх серцях залишається непохитною.
«Де ти?»
Крик душі рідних, який вони щодня подумки адресують Олександрові, сповнений надії, що обов’язково пройде крізь будь-яку невідомість. Вдома чекають на свого Захисника сестра, батько та син: «Надіємось та віримо, що ти скоро повернешся живим. Де ти?»
Родина Олександра Савуна вірить, що його витривалість, характер та безмежна любов до сина допомагають йому триматися й долати всі найважчі випробування доля, де б він зараз не перебував. На нього з нетерпінням чекають вдома, у рідній Дмитрівці — чекають, щоб знову міцно обійняти, почути його рідний голос, разом займатися мирною працею й нарешті побачити, як батько знову виховує свого сина під спокійним та вільним небом України.
Спецпроєкт «Голоси тиші» реалізується у співпраці Thebuchacity та ГО «Голоси тиші». Він став можливим завдяки фінансовій підтримці Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти осіб (МК3Б) коштом Норвезького агентства з розвитку та співробітництва – NORAD. Погляди, висловлені у цій публікації, належать авторам і не обовʼязково відображають позицію Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти осіб (МК3Б), її донорів або держав-учасниць.
