У своїй практиці я дедалі частіше бачу пацієнтів, які звертаються із серцебиттям, коливаннями тиску, відчуттям нестачі повітря, запамороченням, головним болем, порушенням сну, проблемами з травленням, болем у м’язах, постійною втомою.
Людина приходить до лікаря, бо відчуває що зі здоров’ям щось не так. І ці симптоми справжні. Вони не вигадані і не «лише в голові».
Тривалий стрес, постійна внутрішня напруга, порушення сну, тривога та депресивний стан можуть дуже відчутно проявлятися через тіло.
Саме тому у пацієнтів із подібними скаргами я запитую не лише про тиск, біль чи результати аналізів. Мене цікавить, як людина спить, чи може розслабитися, чи відчуває постійну тривогу, чи залишилося бажання займатися звичними справами, чи не стало життя суцільним подоланням чергового дня.
І дуже часто саме тут знаходиться частина відповіді.
Особливо зараз.
Ми живемо в умовах, які важко назвати нормальними. Повітряні тривоги, нічні обстріли, постійне очікування поганих новин, переживання за дітей і близьких, невизначеність, хронічне недосипання… Тому я часто кажу пацієнтам: те, що Ви відчуваєте, може бути нормальною реакцією організму на ненормальні події навколо нас. Але це не означає, що потрібно просто терпіти.
Тривожний або депресивний розлад – це теж захворювання.
Іноді людині значно простіше прийняти думку про проблеми із серцем, щитоподібною залозою чи шлунком, ніж визнати, що допомоги потребує її психоемоційний стан.
Водночас є й інша крайність, якої я як лікар не допускаю, адже не можна будь-яку скаргу списувати на «нерви».
Спочатку потрібно обов’язково переконатися, що ми не пропускаємо соматичну патологію.
Але якщо обстеження не пояснюють вираженість симптомів, варто подивитися на здоров’я ширше.
Останнім часом я також частіше спостерігаю загострення хронічних захворювань після тривалих періодів сильного стресу. Іноді саме в цей час уперше проявляються й аутоімунні процеси.
Сучасна медицина розглядає хронічний психоемоційний стрес як один із факторів, здатних впливати на нервову, гормональну та імунну регуляцію. Ні, це не означає, що «всі хвороби від нервів» і не означає, що стрес сам по собі викликає аутоімунне захворювання.
Але організм – це не набір окремих систем.
Психологічне здоров’я не існує окремо від фізичного. І фізичне – окремо від психологічного.
Це одна людина. Один організм.
Іноді тіло починає говорити про те, що людина ще не змогла або не готова сформулювати словами.
Тому якщо організм наполегливо «просить про допомогу» – варто його почути.
Не нехтуйте симптоми. Прислухайтесь до свого організму і звертайтесь по допомогу.
У першому матеріалі Наталія розповідала, чому обрала цю професію та навіщо кожному потрібен сімейний лікар.
Якщо ви є експертом у своїй сфері, маєте унікальний досвід, власну історію або тему, про яку важливо говорити, долучайтеся до спільноти блогерів Thebuchacity. Пишіть нам сюди.
