Про Дмитра його дружина Галина та донечка Вікторія говорять із особливою ніжністю та непорушною вірою. Він — надійний захисник та найкращий у світі батько, який понад усе цінує безпеку та щастя своєї родини.
Повернення з-за кордону та свідомий вибір добровольця
Дмитро Генчу родом із Черкас, проте згодом разом із родиною проживав у селі Лебедин. Його рішення стати на захист Батьківщини було миттєвим і безкомпромісним. Свого часу він приїхав в Україну з-за кордону лише для того, щоб поновити деякі документи. Проте, опинившись на рідній землі, чоловік не роздумував ні секунди — він одразу пішов добровольцем до війська.
У Дмитра була реальна можливість виїхати назад, його кликали й чекали іноземні роботодавці, до того ж він мав проблеми зі здоров’ям, які могли стати на заваді службі. Але Дмитро був непохитним у своєму рішенні, він вирушив із побратимами на передову.
Доленосна зустріч у церкві та крила кохання
Історія кохання Дмитра та Галини розпочалася у найважчі часи. Вони познайомилися 9 червня 2022 року під час спільного волонтерства в протестантській церкві, де разом збирали необхідні речі для людей, які потребували допомоги. Спільна добра справа об’єднала їхні серця.
Поява Дмитра в житті дівчинки Вікторії стала справжнім дарунком долі. Між ними швидко виросли дивовижно добрі та довірливі стосунки. Дмитро став для неї надійною опорою, підтримкою та найкращим татом у світі.
«Мабуть, я вперше відчула, що таке бути татовою донечкою. В мене з’явилася та людина, якій я можу довірити все, з якою можна подивитися фільми, смачно приготувати вечерю, посміятися над дивними жартами та відверто поговорити», — ділиться Вікторія.
Непорушна віра крізь відстань і час
З серпня 2024 року родина не має жодної офіційної інформації про чоловіка. Втім, їхня любов сильніша за будь-яку тишу.
Галина ні на мить не припиняє розмовляти зі своїм чоловіком крізь відстань: «Якби він міг мене зараз почути, я б сказала, що дуже його люблю й чекаю всім серцем і всією душею, кожною клітинкою свого тіла. Лягаю спати й встаю з його іменем на вустах. Постійно перед сном, буває й ночами, розмовляю з ним, відчуваю, що він поруч — і вдень, і вночі», — із ніжною впевненістю каже дружина.
Найрідніші люди вірять, Дмитро відчуває цю силу кохання, де б він не був. Ця віра лине до нього крізь усі перепони, допомагаючи триматися, вірити й не здаватися. Родина чекає на свого захисника вдома — живим і неушкодженим.
Спецпроєкт «Голоси тиші» реалізується у співпраці Thebuchacity та ГО «Голоси тиші». Він став можливим завдяки фінансовій підтримці Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти осіб (МК3Б) коштом Норвезького агентства з розвитку та співробітництва – NORAD. Погляди, висловлені у цій публікації, належать авторам і не обовʼязково відображають позицію Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти осіб (МК3Б), її донорів або держав-учасниць.
