Про Тараса Вороніцького його сестра Катерина говорить із величезною ніжністю й теплом. Він — душа компанії, чий щирий сміх здатний миттєво заразити радістю всіх навколо.
Коріння на Київщині та дар єднати людей
Тарас Вороніцький народився 30 листопада 1980 року в Горенці. Тут він зростав, знаходив перших друзів і виховував свій унікальний характер.
Головний супердар Тараса — це його комунікабельність і легкість в спілкування. Він має рідкісну здатність миттєво знаходити спільну мову навіть із малознайомими людьми. Там, де з’являється Тарас, просто немає місця для суму. А його щирий сміх має магічну силу: коли сміється Тарас — починають мимоволі усміхатися й сміятися всі, хто перебуває поруч.
Надійне плече для сестри та батьківська любов
Для своєї сестри Тарас є не просто братом, а найближчим другом і надійною опорою в житті. Він надзвичайно турботливий та чуйний. Сестра згадує, що з Тарасом завжди можна поговорити на будь-яку, навіть найскладнішу тему, відкрити йому душу й поділитися найсокровеннішим. «Він завжди підставить своє мужнє плече, на якому можна і поплакати, і поділитися таємницями», — ділиться сестра.
Окрім того, Тарас — неймовірно люблячий батько. Турбота про дітей та бажання забезпечити їй щасливе майбутнє завжди є головним орієнтиром у його житті.
Прості радості: футбол, ліс та мрія про гори
У цивільному житті Тарас має багато захоплень, які роблять його будні яскравими та активними. Він дуже любить спорт, зокрема із задоволенням грає в футбол. Велику радість йому приносить і відпочинок на природі: Тарас любить рибалити та ходити до лісу збирати гриби. Ці прості, спокійні моменти є його особливим відпочинком для душі.
Також Тарас завжди щиро мріяв про затишок для своєї родини — його великою метою є побудувати гарний, просторий і комфортний будинок. А ще він палко мріє одного дня залишити всі турботи й поїхати разом із близькими в українські гори, щоб насолодитися їхньою величчю та красою.
Непохитна віра в повернення
Зв’язок із Тарасом обірвався 4 листопада 2025 року. Відтоді для родини розпочався важкий час невідомості, проте їхня любов і віра залишаються сильнішими за будь-які обставини.
Рідні ні на мить не припиняють чекати на повернення Тараса. Вони точно знають: його життєва сила та міцний характер допоможуть йому здолати всі випробування. Його люблять і щодня чекають вдома, щоб разом здійснити мрію про великий будинок і довгоочікувану поїздку в гори.
Спецпроєкт «Голоси тиші» реалізується у співпраці Thebuchacity та ГО «Голоси тиші». Він став можливим завдяки фінансовій підтримці Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти осіб (МК3Б) коштом Норвезького агентства з розвитку та співробітництва – NORAD. Погляди, висловлені у цій публікації, належать авторам і не обовʼязково відображають позицію Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти осіб (МК3Б), її донорів або держав-учасниць.
