Володимир Колесник – людина, про яку рідні говорять із теплом, повагою і любов’ю.
Для близьких Володимир є не просто рідною людиною. Він турботливий і люблячий чоловік, добрий друг, відповідальний колега, щедрий дядько та хрещений. Людина, яка не звикла говорити зайвого, але завжди доводила свою любов і відданість вчинками.
Буча – його рідне місто
Володимир народився і виріс у Бучі – місті, яке дуже любить і з яким пов’язане його життя. Він добре знає Бучу, любить її вулиці, людей, атмосферу і все те, що робить рідне місто особливим.
До війни Володимир працював водієм трамвая. І це була професія, яка йому справді подобалася. Він отримував задоволення від своєї роботи, відповідально ставився до обов’язків і був людиною, на яку можна покластися.
Для нього робота не була просто щоденною справою. Це була частина життя, у якій він відчував себе потрібним. Володимир умів працювати чесно, зосереджено і відповідально – так само, як ставився до всього важливого у своєму житті.
Чоловік з великої літери
Дружини Світлани він Чоловік з великої літери. У цих словах – не пафос, а щоденна правда про його характер. Він турботливий, люблячий і дуже чуйний. Уміє підтримати, вислухати, бути поруч і допомогти тоді, коли це потрібно.
Володимир не давав порожніх обіцянок. Якщо щось говорив – за цими словами стояли відповідальність, принципи і готовність діяти. Його сім’я тримається на тих цінностях, які для нього ніколи не були формальністю: любові, чесності, вірності та взаємній підтримці.
Мрія бути прикладом для майбутніх дітей
Одна з найзаповітніших мрій Володимира – стати прикладом для майбутніх дітей. Бути для них батьком, яким можна пишатися. Людиною, яка навчить чесності, відповідальності, любові до родини і поваги до інших.
Для Володимира сім’я – це основа. А для рідних він – опора, любов і людина, з якою пов’язане майбутнє.
upd: Бучанець два роки вважався зниклим безвісти. Після проведення ДНК-експертизи, його тіло вдалося ідентифікувати. Прощання з Володимиром відбулося 27 червня 2026 року. Захисника поховали у Бучі на Алеї Героїв по вулиці Пам’яті, 1.
Спецпроєкт «Голоси тиші» реалізується у співпраці Thebuchacity та ГО «Голоси тиші». Він став можливим завдяки фінансовій підтримці Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти осіб (МК3Б) коштом Норвезького агентства з розвитку та співробітництва – NORAD. Погляди, висловлені у цій публікації, належать авторам і не обовʼязково відображають позицію Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти осіб (МК3Б), її донорів або держав-учасниць.
