Про Валерія Савчука його близькі говорять із повагою, невимовним щемом та тихою, але незламною вірою, що додає сил жити далі. Валерій — людина слова, загартований воїн і дбайливий господар, для якого поняття обов’язку та честі завжди були на першому місці.
Наразі 50-річний захисник вважається зниклим безвісти, проте вдома, на рідній Бучанщині, надія на його повернення не згасає ні на мить. Рідні щодня моляться і вірять, що його життєва стійкість допоможе йому здолати всі випробування.
Воїн за покликанням та дбайливий господар, який плекав життя
Валерій Савчук родом із села Синяк, що на Бучанщині. Тут його знають як відповідальну, чесну й працьовиту людину, яка понад усе любила порядок у справах та гармонію навколо себе.
У цивільному житті Валерій любив садівництво та виноградарство. Мав хист до землі, відчував кожну рослину. Після нього в рідному селі залишився прекрасний, доглянутий сад — живий пам’ятник його праці, любові та планів на мирне майбутнє.
Проте коли Батьківщина опинилася в небезпеці, Валерій без вагань залишив улюблену справу. Ще у 2014 році, під час першої хвилі російської агресії, він був мобілізований до лав Збройних cил України, де самовіддано проходив службу та здобув військове звання молодшого сержанта.
Доброволець ДШВ: від навчання у Британії до запеклих боїв
Коли у 2022 році розпочалася повномасштабна війна, Валерій перебував dдома — він віддано доглядав свою 80-річну матір. Проте серце досвідченого воїна не дозволило йому залишатися осторонь, коли ворог нищив рідну Бучанську землю. Попри всі цивільні обставини, він добровільно прийняв рішення повернутися до лав ЗСУ.
Як один із найдосвідченіших та вмотивованих бійців, Валерій пройшов серйозну військову підготовку у Великій Британії, переймаючи передовий досвід іноземних інструкторів. Після повернення він продовжив службу в елітній 95-й окремій десантно-штурмовій бригаді (95 ОДШБр). Десантний гарт, відповідальність та турбота про побратимів зробили його надійною опорою на передовій.
«Повернися до нас живим…»
Сьогодні родина Валерія тримається разом, зігріваючи один одного щасливими спогадами та вірою в диво. Найбільше, що хочеться сказати йому крізь відстань і час: «Повернися до нас живим. Ми дуже тебе чекаємо. Ти ще стільки можеш зробити для цього світу».
Родина свято вірить, що Валерій відчуває їхню підтримку, де б він зараз не перебував. Його міцний характер молодшого сержанта та незламний дух десантника обов’язково допоможуть йому вистояти. У селі Синяк на нього з нетерпінням чекають рідні люди, односельчани та його прекрасний сад, який обов’язково зустріне свого господаря пишним цвітом.
Спецпроєкт «Голоси тиші» реалізується у співпраці Thebuchacity та ГО «Голоси тиші». Він став можливим завдяки фінансовій підтримці Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти осіб (МК3Б) коштом Норвезького агентства з розвитку та співробітництва – NORAD. Погляди, висловлені у цій публікації, належать авторам і не обовʼязково відображають позицію Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти осіб (МК3Б), її донорів або держав-учасниць.
