Про Володимира Янковського його мама говорить із тією всеосяжною й теплою материнською ніжністю, яка здатна захистити від будь-яких життєвих бур. Для мами її Володимир — найкращий у світі, її надійна опора, радість і гордість.
Наразі Володимир має статус зниклого безвісти на фронті, проте материнська любов не знає відстаней. Мама щомиті тримає зв’язок із сином у своїх думках та молитвах, береже кожну щасливу згадку й свято вірить, що він обов’язково повернеться додому.
Мрія про далекі моря, мототехніка та шість похресників
Володимир — цілеспрямована й різнобічна людина, яка завжди прагнула відкривати для себе нові обрії. Він закінчив будівельний коледж, але не зупинився на цьому й, слухаючи поклик свого серця, здобув ще одну, надзвичайно романтичну й мужню професію — моряка. У цивільному житті Володя працював на будівництвах, проте завжди мріяв про той день, коли нарешті вийде у свій перший великий рейс і підкорить морські простори.
Він має захоплення мототехнікою та любить гарну музику. А відпочинок для нього — це єднання з природою. У вільний час Володимир завжди поспішав до лісу чи на річку, адже обожнює риболовлю та збір грибів, знаходячи в цьому спокій та натхнення.
Володя надзвичайно сильно любить дітей. Своїх власних народити він ще не встиг, проте його величезної любові й тепла вистачає на багатьох — він має аж 6 похресників. Друзі й близькі без вагань довіряли йому найдорожче, адже знали, що Володимир стане для малечі найкращим, найуважнішим та найнадійнішим духовним батьком.
Найкращий син: щира турбота про маму та господарство
Мама з особливим теплом згадує, яким неймовірним сином є Володимир. Він ніколи не залишався осторонь домашніх справ, завжди першим приходив на допомогу по господарству, тримаючи на собі всю важку чоловічу роботу. Але найголовніше — він щодня цікавився здоров’ям мами, оберігаючи її спокій та огортаючи своєю щохвилинною синівською турботою.
Коли прийшов час боронити рідну землю, цей спокійний і відповідальний чоловік став на захист України. Він пішов виборювати мирне майбутнє для своєї родини, для своїх похресників та для тієї землі, яку так сильно любить.
«Безмежно люблю і сильно обіймаю»
Слова, які мама щодня подумки адресує своєму синові, сповнені незламної сили та непохитної віри: «Мій син найкращий для мене, як і кожен для своєї мами. Хочу сказати йому, що безмежно його люблю, чекаю, сумую і сильно обіймаю».
Родина Володимира Янковського вірить, що його загартований характер, залізна відповідальність та синє море, про яке він так мріє, дають йому сили вистояти у найважчих випробуваннях. На нього дуже чекають вдома — чекають, щоб знову міцно обійняти, почути його веселий сміх, разом поратися по господарству й нарешті провести його в те саме омріяне, щасливе морське плавання під мирним українським небом.
Спецпроєкт «Голоси тиші» реалізується у співпраці Thebuchacity та ГО «Голоси тиші». Він став можливим завдяки фінансовій підтримці Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти осіб (МК3Б) коштом Норвезького агентства з розвитку та співробітництва – NORAD. Погляди, висловлені у цій публікації, належать авторам і не обовʼязково відображають позицію Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти осіб (МК3Б), її донорів або держав-учасниць.
