Олександр Кондратенко — люблячий чоловік, найкращий батько, працьовитий майстер, весела, щира та безвідмовна людина.
Вдома на Олександра щодня чекає вся велика родина. Дружина, донечка, триюрідна сестра та близькі живуть надією, зберігають найтепліші спогади про нього і не втрачають сили боротися та шукати далі.
Мріяв добудувати дім
Олександр Кондратенко народився у Бородянці, а згодом разом із родиною проживав у селищі Бабинці. У цивільному житті він знайшов себе в будівництві — працював на будівельних майданчиках, створюючи міцні та затишні будинки для інших.
Проте найбільшою його пристрастю та мрією було власне родинне гніздечко. Саша мріяв власноруч добудувати свій великий будинок, де вся родина житиме разом у безпеці та комфорті. Оскільки він був професіоналом своєї справи, зводити стіни та облаштовувати побут для коханих людей було для нього не просто роботою, а справжнім задоволенням.
Дитяча сумочка як символ щедрості та пам’яті
Про дивовижну щедрість та доброту Сашка в родині ходять найтепліші спогади. Його триюрідна сестра Ірина з особливим трепетом згадує один світлий момент, який стався багато років тому під час святкування Дня села у Бабинцях: «Сашко поїхав у магазин у Бабинцях і повернувся з повними руками гостинців. Він накупив моїй маленькій доньці багато цукерок і подарував м’яку іграшку у формі сумочки. Доньці вже 24 роки, але ця сумочка й досі у нас вдома як тепла пам’ять про нього».
Ліс, риболовля та «папина доця» Зарінка
Найбільшим всесвітом і найбільшою любов’ю в житті Олександра є його маленька донечка Зарінка. Між ними завжди існував особливий, надзвичайно міцний зв’язок — дівчинка була і залишається справжньою «папиною доцею». Вона шалено любить свого тата, пам’яті його тепло та з нетерпінням виглядає його вдома. Також Олександр дуже хотів, щоб у майбутньому в них народився ще й син.
У вільний час Саша завжди прагнув бути ближче до природи. Він захоплювався риболовлею, обожнював спокійний відпочинок на свіжому повітрі, любив ходити в ліс по гриби. Природа була його місцем сили, де він відпочивав душею після важкої праці.
Прості мрії про відпустку та віра родини
Ставши на захист України, Олександр понад усе мріяв про прості, але такі дорогі для кожного воїна речі. Він ділився з дружиною своїм великим бажанням: приїхати разом із побратимами додому в омріяну відпустку, усім разом вибратися на риболовлю до лісу та посмажити шашлики в колі найрідніших.
З 4 жовтня 2022 року Олександр Кондратенко вважається зниклим безвісти після випробувань на Донеччині. Дружина Оксана разом із донечкою продовжують безвтомно боротися за свого чоловіка й татка, звертаються в усі можливі інстанції та щодня моляться про щасливу звістку. «Дуже любимо, скучаємо і чекаємо вдома», — каже дружина Оксана.
Вся велика родина Олександра пам’ятає, чекає і міцно вірить. Вони знають, що він обов’язково повернуться до рідних Бабинців, добудує омріяний будинок, обійме свою Зарінку, знову порадує близьких своїми щедрими гостинцями та нарешті здійснить мрію про тиху риболовлю під мирним українським небом.
Спецпроєкт «Голоси тиші» реалізується у співпраці Thebuchacity та ГО «Голоси тиші». Він став можливим завдяки фінансовій підтримці Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти осіб (МК3Б) коштом Норвезького агентства з розвитку та співробітництва – NORAD. Погляди, висловлені у цій публікації, належать авторам і не обовʼязково відображають позицію Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти осіб (МК3Б), її донорів або держав-учасниць.
