Артем Костенко один із тих, хто ніколи не ховається за спинами інших і завжди першим іде на допомогу.
Вдома на юного захисника чекає вся родина. Материнська віра не знає втоми, а кожен спогад про його посмішку та турботу дає сили боротися і чекати на його повернення.
Найкращий старший брат
Артем народився 1 вересня 2003 року. Змалечку він виховував у собі відповідальність, яка згодом проявилася у найважливішій ролі його цивільного життя — старшого брата.
Між ним та його молодшою сестричкою велика різниця у віці — 15 років. Попри це, або саме завдяки цьому, він став для малечі найнадійнішим другом, захисником та найкращим братом у світі. Його трепетне ставлення до сестри та турбота про родину завжди були основою його життя.
Військовий шлях з юних років
Вже у 17 років, чітко розуміючи своє покликання, Артем вступив до Львівського військового коледжу. Військова справа стала його свідомим вибором.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, юний курсант із перших днів став на захист держави, беручи участь в обороні українських аеропортів. За час своєї служби одержав багато військових нагород.
У 19 років хлопець опинився у військовій частині на Донеччині. Захищаючи українську землю, він завжди керувався своєю улюбленою фразою, яка стала його життєвим девізом: «Хто, як не я!».
У 2025 році під час виконання бойових завдань на передовій зв’язок із ним обірвався.
Кулінарний хист на передовій і вдома
Юнак дуже любить готувати. Своєю кулінарною майстерністю він завжди радував рідних удома, створюючи затишок для мами та сестрички.
Цю свою пристрасть він забрав із собою і на фронт. У надскладних умовах передової, він готував для своїх побратимів, піднімаючи їхній бойовий дух і нагадуючи кожному про смак рідного дому.
Віра, яка веде додому
Мама та маленька сестричка тримають у серці кожну хвилину, проведену разом, і точно знають, що характер хлопця та загартована в боях сила допоможуть йому здолати всі випробування.
Родина чекає на свого найкращого сина і брата, молиться про щасливу звістку і вірить, що він обов’язково повернеться додому, де знову приготує щось смачне для своїх найрідніших дівчат.
Спецпроєкт «Голоси тиші» реалізується у співпраці Thebuchacity та ГО «Голоси тиші». Він став можливим завдяки фінансовій підтримці Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти осіб (МК3Б) коштом Норвезького агентства з розвитку та співробітництва – NORAD. Погляди, висловлені у цій публікації, належать авторам і не обовʼязково відображають позицію Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти осіб (МК3Б), її донорів або держав-учасниць.
