Про Романа Кобенка його дружина та діти говорять із безмежною повагою та ніжністю. Він — людина глибоких переконань, надійний чоловік і турботливий батько, для якого родина завжди є головним сенсом життя. Роман належить до тих чоловіків, чиє слово є кременем, а серце — сповнене тепла, яке він щодня дарував своїм близьким.
Відповідальність за майбутнє
Роман Кобенко народився на Черкащині, у селищі Вільшана Звенигородського району. Проте вже понад двадцять років, з 2002 року, його життя міцно пов’язане з Київщиною — він проживає разом із сім’єю у селищі Бабинці Бучанського району.
Для Романа захист Батьківщини — це не новий вибір, а продовження його принципової життєвої позиції, адже він є учасником АТО. Маючи за плечима бойовий досвід, Роман завжди мав свій чіткий погляд на війну: він був переконаний, що якби ще тоді, на самому початку, об’єдналися абсолютно всі, то ворогу не вдалося б затягнути цю війну на роки.
Коли виникла потреба знову стати до зброї, Роман не вагався ні хвилини. «Хто, як не я?» — казав він. Діти для нього завжди були понад усе, і саме заради їхнього мирного майбутнього він повернувся на передову.
Ранкова кава в ліжко та домашні смаки
Попри весь свій мужній характер і військовий досвід, вдома Роман неймовірно ніжний та уважний чоловік. Дружина з особливим трепетом згадує їхні спільні ранки: коли вони залишалися вдвох удома, Роман завжди заварював і приносив їй каву в ліжко — це був їхній маленький, сповнений турботи ритуал.
У кулінарних вподобаннях Роман залишається вірним справжнім домашнім українським стравам. Він дуже любить традиційні вареники з капустою, ароматну печеню по-домашньому та міцний, гарячий чай.
Мрія про улюблені Карпати
Найбільше бажання Романа, яким він ділився з рідними — це подорож до Карпат разом із рідними.
Свого часу він проходив там військову службу, закохався в ці гори і тепер понад усе прагне показати дружині та дітям свої найулюбленіші, найгарніші місця України.
«Повертайся, коханий, ми тебе сильно чекаємо»
Родина Романа Кобенка береже кожну згадку про його міцне плече, його щоденну турботу та мудрі розмови. Вони точно знають, що його військовий досвід і батьківська любов сильніші за будь-які випробування.
Слова, які дружина щодня подумки адресує своєму чоловікові, сповнені сили та непохитної надії: «Повертайся, коханий, ми тебе сильно любимо та чекаємо».
Спецпроєкт «Голоси тиші» реалізується у співпраці Thebuchacity та ГО «Голоси тиші». Він став можливим завдяки фінансовій підтримці Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти осіб (МК3Б) коштом Норвезького агентства з розвитку та співробітництва – NORAD. Погляди, висловлені у цій публікації, належать авторам і не обовʼязково відображають позицію Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти осіб (МК3Б), її донорів або держав-учасниць.
