Олександр Галущенко — людина світла, весела, непосидюча та доброзичлива, із відкритим серцем. Так про нього відгукуються його рідні.
Олександр має статус зниклого безвісти на фронті, але для мами він завжди поруч — у кожному спогаді, у кожній розмові та в зорях над містом.
Улюбленець усього будинку та маленький хранитель традицій
З дитинства Сашко ріс непосидючим та надзвичайно чуйним хлопчиком. Він був справжнім улюбленцем усіх бабусь у своєму будинку. Всіх дивувало: як у цього юнака вистачало часу та уваги на кожного? Одній старенькій сусідці сумку важку піднесе до дверей, для іншої в магазин збігає, третю — просто уважно вислухає й підбадьорить теплою посмішкою.
А ще змалечку Саша мав дивовижний талант — знав неймовірну кількість красивенних українських колядок, щедрівок та посівальних віршів. Задовго до зимових свят ті сусіди, до яких він хоч раз завітав, буквально «замовляли» його візити, прохаючи, щоб хлопчик обов’язково не оминув їхню квартиру й приніс у дім різдвяну радість.
Щедрий, компанійський та відкритий до світу, Олександр завжди мав велику кількість знайомих. Проте справжня дружба для нього вимірювалася не цифрами, а глибиною, тому він має кількох найнадійніших, перевірених життям друзів, які сьогодні стоять пліч-о-пліч із його родиною в очікуванні.
Романтик із характером боксера, який цінує гідність
Олександр — надзвичайно різнобічна особистість. Його щиро захоплює рух, спорт і краса цього світу. Він серйозно займався боксом, гартуючи чоловічий характер, але водночас усім серцем любив гори, густий ліс, подорожі, хороші книги та глибокі фільми. Одним із його улюблених занять були теплі, душевні бесіди біля нічного вогнища просто неба.
Він завжди прагнув до самовдосконалення, постійно випробовував власні сили й межі, намагаючись бути найкращим у всьому, за що б не брався. Та понад усе Саша цінує дві речі — свою родину та людську гідність.
Коли прийшов час захищати те, що любиш, Олександр без вагань став до лав захисників. Сильний, сміливий боксер із неймовірно доброю душею пішов виборювати майбутнє для своєї країни.
Рідні сумують та чекають
Мама Ольга щодня подумки розмовляє зі своїм сином, згадуючи найдорожчі моменти їхнього спільного життя, які дають сили боротися далі: «Мабуть, найголовніша риса сина — доброта, яка рухала його вперед і якої трохи соромився, бо здавалося, що чоловіки повинні бути сильними й сміливими, а не добрими. Я сумую за його турботою, за щирими глибокими розмовами, за зорями на даху багатоповерхівки, за “Мам, усе добре. Я вже на базі”».
Родина Галущенка вірить, що Сашина внутрішня сила, його спортивний гарт та та сама велика доброта бережуть його у найважчих випробуваннях. Мама чекає на свого сина кожного дня і вірить: прийде день, коли вона почує такі рідні й омріяні слова: «Мам, усе добре. Я вже вдома».
Спецпроєкт «Голоси тиші» реалізується у співпраці Thebuchacity та ГО «Голоси тиші». Він став можливим завдяки фінансовій підтримці Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти осіб (МК3Б) коштом Норвезького агентства з розвитку та співробітництва – NORAD. Погляди, висловлені у цій публікації, належать авторам і не обовʼязково відображають позицію Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти осіб (МК3Б), її донорів або держав-учасниць.
