Дмитро Черевко — воїн із великою, шляхетною душею, дивовижно працьовитий, ввічливий та щирий чоловік. Його кохана Валерія дружина говорить із безмежною ніжністю, трепетом і тією великою, мудрою любов’ю, що здатна зігрівати крізь будь-яку невідомість.
На Дмитра чекають вдома. Його родина тримає надію на зустріч, береже в пам’яті його тепло та живе вірою у щасливу звістку.
Жовтий колір надії та покликання оберігати
Дмитро Олегович Черевко родом із Солом’янського району Києва, проте згодом його домом та місцем сили став Бучанський район — село Буда-Бабинецька. Саме тут будувався затишок його родини.
У цивільному житті Дмитро працював охоронцем у магазині. Навіть на цій, здавалося б, звичній роботі його праця завжди була сповнена щирої турботи про людей. Діма ніколи не чекав чиїхось вказівок чи наказів, він за велінням власного серця прагнув підтримувати порядок, безпеку та спокій навколо себе.
Він надзвичайно сильно любить дітей — завжди щиро посміхався малечі, навіть якщо бачив дитину вперше в житті. Дмитро вирізняється особливою повагою та ввічливістю до абсолютно всіх людей. А його улюблений жовтий колір завжди залишається для нього особливим символом — уособленням щирої радості, світла та незламної надії, які він щодня ніс у цей світ.
Світло та опора для коханої
Для своєї дружини Дмитро став усім: її надійним крилом, натхненням, захистом і головним джерелом світла. Коли країна опинилася в небезпеці, цей чоловік із великою душею не зміг залишитися осторонь — він пішов боронити свою родину, свій дім та майбутнє українських дітей.
Згодом під час виконання бойових завдань зв’язок із ним обірвався, і наразі Дмитро перебуває у статусі зниклого безвісти. Проте любов дружини — це міцний оберіг, який щодня долає тисячі кілометрів невідомості.
«Я вдячна тобі за кожну мить»
Слова, які дружина сьогодні подумки адресує своєму коханому чоловікові, сповнені зворушливої, очищаючої та безмежної сили: «Навіть якщо ти зараз був би поруч, я б хотіла сказати тобі, що я дуже сильно тебе люблю. Навіть коли між нами були труднощі, я прошу вибачення за все. Ти завжди був моєю опорою, моїм натхненням, і я вдячна тобі за кожну мить. Ти вічно в моєму серці, і я ніколи не забуду твою любов і силу».
Родина Дмитра Черевка ні на мить не зупиняє пошуків і продовжує міцно вірити в його повернення. Вони знають, що його внутрішня сила, відданість людям та велике добре серце допоможуть йому здолати всі випробування доля в долю. На нього дуже чекають у Буді-Бабинецькій — чекають, щоб знову міцно обійняти свою головну опору, наповнити дім його улюбленим сонячним світлом і більше ніколи не відпускати його руки.
Спецпроєкт «Голоси тиші» реалізується у співпраці Thebuchacity та ГО «Голоси тиші». Він став можливим завдяки фінансовій підтримці Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти осіб (МК3Б) коштом Норвезького агентства з розвитку та співробітництва – NORAD. Погляди, висловлені у цій публікації, належать авторам і не обовʼязково відображають позицію Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти осіб (МК3Б), її донорів або держав-учасниць.
