Про Сергія Сємікіна його донька Дар’я говорить із безмежним теплом, гордістю та тією особливою, генетичною впертістю, яка не дозволяє ламатися за жодних обставин. Сергій — людина слова і діла, мужній захисник.
Вдома на Сергія чекають із непохитною вірою. Його донька міцно тримає цю надію в серці й точно знає: їхній спільний характер та внутрішня сила обов’язково допоможуть йому повернутися.
Людина з міцного донецького матеріалу
Сергій Сємікін володіє особливим, загартованим життєвим гартом. Його рідні кажуть про це просто й гордо: «Ми з одного матеріалу — міцного, донецького, впертого».
Коли навколо все палало і більшість людей шукали безпеки, евакуюючись у тилові міста, Сергій ухвалив своє тверде рішення — він залишився. Під важкими обстрілами, серед задимлених вулиць і небезпеки, він гасив пожежі та самовіддано стеріг рідний дім. Не тому, що не відчував страху, а тому, що мав чітке внутрішнє переконання: «так треба». З 2014 по 2023 рік донька не припиняла чекати на свого батька, молячись, щоб він нарешті вирвався до неї у безпечне місце.
Усе життя — будівництво
У цивільному житті покликання Сергія — це будівництво. Цегла до цегли, день до дня, він зводив будівлі, вкладаючи у працю всю свою силу.
Сергій щиро мріяв одного дня отримати офіційний диплом, проте його руки вже давно знали й уміли набагато більше, ніж могла підказати будь-яка розумна книга. Він був і залишається справжнім Майстром, який точно знає, як закласти міцний фундамент для майбутнього.
Батьківська ніжність та щирий сміх
Попри свій суворий професійний шлях та загартований характер, у стосунках із донькою Сергій неймовірно чуйний, уважний та ніжний батько. Він намагається бути поруч — не лише фізично, а й усім своїм серцем та думками. Сергій вміє по-справжньому слухати, щиро цікавитися її життям та підлаштовуватися під її дівочий світ, хоча його власний всесвіт завжди був зовсім іншим, суворішим.
Донька згадує, що батько ніколи — жодного разу в житті — не показував їй свого смутку чи втоми. Він завжди голосно й щиро сміявся, і цей сміх миттєво зігрівав усе навколо.
«Хочу, щоб вийшло і зараз. Чекаю і люблю»
Коли прийшов час великих випробувань для всієї країни, Сергій Сємікін знову виявив свою мужність. Згодом під час виконання складних завдань зв’язок із ним обірвався. Проте донька захисника вірить у батькову силу так само міцно, як вірила всі ці роки: «Коли я дивлюся в дзеркало — бачу його. Ті самі очі, той самий вигин губ, ті самі зморшки, що з’являються, коли посміхаємось. Ми схожі не лише зовні… Він — моє відображення. Або я — його. Хочу, щоб вийшло і зараз. Чекаю і люблю. Твоя доця».
Родина Сергія Сємікіна вірить, що його впертість, мудрість та вміння вистояти в найважчих умовах допоможуть йому здолати цей шлях. На нього дуже чекають удома, щоб знову почути його голосний, теплий сміх і більше ніколи не розлучатися.
Спецпроєкт «Голоси тиші» реалізується у співпраці Thebuchacity та ГО «Голоси тиші». Він став можливим завдяки фінансовій підтримці Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти осіб (МК3Б) коштом Норвезького агентства з розвитку та співробітництва – NORAD. Погляди, висловлені у цій публікації, належать авторам і не обовʼязково відображають позицію Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти осіб (МК3Б), її донорів або держав-учасниць.
