У цьому блозі я розповім про свій шлях у молодіжних ініціативах: як наважилася зробити перший крок, як з’явилася ідея «Міст поколінь», що я робила під час її реалізації, з якими труднощами стикалася і що цей досвід змінив у мені. А ще — про знайомства й інші можливості, які з’явилися в моєму житті завдяки цьому шляху.
Привіт, я Аня Кривенок, мені 16 років. Хочу розповісти про свій шлях до створення проєкту «Міст поколінь» — шлях, який почався зі страху, а закінчився тим, що я стала набагато впевненішою в собі.
Якщо чесно, спочатку я боялася брати участь у подібних програмах. Мені було страшно працювати в команді, я не знала, як усе відбувається, і не була впевнена, що зможу бути корисною. Я лідерка свого класу, і одного дня у групі учнів-лідерів з’явилася інформація про проєкт US Connect for Ukraine — п’ятиденну програму, до якої можна було долучитися. Спочатку я вагалася, але це мене зацікавило, і я подумала: чому б не спробувати? Зареєструвалася, покликала подруг — і ми разом пішли на цей проєкт.
На початку мені було непросто висловлювати власні думки. Я боялася, що мене не зрозуміють. Але поступово почала відкриватися, і саме цей досвід сильно змінив моє сприйняття. Я зрозуміла: страх існує лише до того моменту, поки ти не зробиш перший крок. Не варто боятися пробувати нове, навіть якщо здається, що ти взагалі не впораєшся. І найважливіше — життя не зупиняється через те, що тобі страшно. Іноді просто треба переступити через цей страх і спробувати. І тоді розумієш: «О, клас, це те».
Під час проєкту ми створювали власні соціальні ініціативи. Разом з подругами в нас виникла ідея — «Міст поколінь». Проєкт, який об’єднує молодь і людей старшого віку. Нам хотілося створити простір, де люди різного віку могли б спілкуватися, обмінюватися досвідом, проводити час разом і краще розуміти одне одного.
Після того як ідея з’явилася, настав найважливіший і найскладніший етап — реалізація. Разом з подругами ми провели чотири зустрічі за участі як старшого, так і молодого покоління — мешканців Бучанського району. Багато говорили про стереотипи, які існують між поколіннями: звідки вони беруться, чому впливають на спілкування і як їх можна подолати. Наші зустрічі були не лише про серйозні розмови — ми грали, ділилися думками й особистим досвідом. Старше покоління розповідало про своє життя, давало цінні поради й ділилося повчальними історіями. А молодь показувала свій погляд на сучасний світ. Для мене було дуже цінно бачити, як люди різного віку знаходять спільну мову.
Були й непорозуміння, але ми намагалися знайти спільне рішення. Іноді здається, що між поколіннями існує величезна прірва, але насправді достатньо сісти поруч, поговорити і почути одне одного — і ця відстань стає набагато меншою.
Я була однією з організаторок проєкту, і це був не просто захід, у якому я брала участь, — я допомагала організовувати процес, комунікувала з людьми, домовлялася з різними пабліками про поширення інформації. Дуже хотілося, щоб якомога більше мешканців Бучі й Бучанського району почули про нашу ініціативу і долучилися. Цей досвід навчив мене брати на себе відповідальність, домовлятися з людьми, працювати в команді, слухати думки інших і не боятися проявляти власну ініціативу.
Я дуже вдячна цьому проєкту за нові знайомства, новий досвід і за розуміння того, що не варто зупинятися, якщо щось одразу не виходить. Усі помиляються — і це нормально. На помилках ми вчимося, стаємо сильнішими і рухаємося далі. Одним із найприємніших моментів для мене було бачити, як на наші зустрічі реєструється все більше людей, яких я раніше навіть не знала. Я бачила, що їм справді цікава ця тема, що вони хочуть краще розуміти одне одного, долати стереотипи і щось змінювати. Тоді ми зрозуміли: наша ідея справді має значення. Це вже не просто задум, який ми з подругами придумали для себе, а те, що відгукнулося іншим людям.
Для мене цей проєкт став набагато більшим, ніж просто соціальна ініціатива. Він допоміг мені стати впевненішою, відкритішою до людей, навчив брати відповідальність і не боятися пробувати нове. Якщо на початку я боялася зробити навіть перший крок, то тепер знаю: іноді просто важливо наважитися спробувати — і йти далі.
Після US Connect for Ukraine я зрозуміла, що хочу продовжувати брати участь у подібних ініціативах. Почала долучатися до інших молодіжних заходів, зокрема до проєкту «Талановиті» у Бучі, де ми теж створювали власні ініціативи. Кожен із цих проєктів дав мені новий досвід, нові знайомства і можливість пробувати себе в нових ролях і не боятись проявляти ініціативу.
Якщо ви є експертом у своїй сфері, маєте унікальний досвід, власну історію або тему, про яку важливо говорити, долучайтеся до спільноти блогерів Thebuchacity. Пишіть нам сюди.
