Олексію Ліхашві 47 років. Він родом із Дніпропетровська, але вже 19 років його дім – у Бучі. Тут минали його мирні будні, тут він жив поруч із рідними, працював, будував життя, був чоловіком, батьком, другом і сусідом, на якого завжди можна покластися.
До війни Олексій працював у таксі. Щодня він зустрічав різних людей, чув різні історії, бачив різні настрої й ситуації. Але вмів бути уважним до кожного. Він вміє слухати, розуміти й допомагати. Після спілкування з ним у людей залишалося тепле враження – від його людяності, спокою, відкритості й доброго серця.

Для своєї родини Олексій – дбайливий тато, люблячий чоловік і справжня опора. Людина, яка завжди захистить, підтримає і зробить усе можливе, щоб його рідні були щасливими та почувалися в безпеці.
Його згадують як вірного друга і доброго сусіда. Він належить до тих людей, які не проходять повз чужу біду, не чекають прохань, а самі готові прийти на допомогу. Поруч із ним спокійно, надійно і по-домашньому тепло.
Олексій любить життя і подорожі. У ньому завжди багато енергії, щирості й світла. А його сміх – це окрема частина спогадів рідних. Кажуть, він сміється так, що неможливо не усміхнутися у відповідь. Його сміх хочеться чути знову і знову, бо в ньому стільки життя, що сміятися хочеться просто від самого факту його існування.

Сьогодні рідні чекають на Олексія з любов’ю, вірою і надією. Для них він – герой. Але найбільше вони хочуть не гучних слів, а простого і найважливішого: щоб він повернувся додому.
Щоб знову почути його сміх. Щоб знову відчути його присутність поруч. Щоб у домі знову стало спокійно, тепло й безпечно.

«Ти наш герой. Ми не просимо багато – лише твого повернення. Повертайся швидше, щоб ми могли знову почути твій сміх і відчути, що ми в безпеці. Ми любимо тебе понад усе», – звертаються до Олексія його рідні.
Спецпроєкт «Голоси тиші» реалізується у співпраці Thebuchacity та ГО «Голоси тиші». Він став можливим завдяки фінансовій підтримці Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти осіб (МК3Б) коштом Норвезького агентства з розвитку та співробітництва – NORAD. Погляди, висловлені у цій публікації, належать авторам і не обовʼязково відображають позицію Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти осіб (МК3Б), її донорів або держав-учасниць.






