Юрій Калініченко – Захисник, чоловік, батько і дідусь, на повернення якого з вірою та надією чекає родина.
Юрій народився у селі Бобрівник Полтавської області. Його життя змалку було непростим. У 15 років він залишився без матері, а вже з 16 років почав працювати. Згодом пішов жити до бабусі, сам тримав господарство і ніколи не цурався жодної роботи.
Він рано навчився відповідальності, самостійності та працьовитості. Саме ці риси залишалися з ним усе життя. Юрій не боявся труднощів і завжди брався за справу, яку потрібно було зробити. Для рідних він людина, на яку можна покластися.
Проживав Юрій у Диканському районі Полтавської області. Працював водієм. Його знають як працьовитого, надійного, турботливого чоловіка. У житті він найбільше цінує родину, дітей і прості моменти, які дадають відчуття миру та дому.
Особливе місце в його житті займають діти. Юрій – люблячий батько, який уміє підтримати, подбати й бути поруч.
«Він дбав не лише про свого сина, а й став справжнім батьком для падчерки. Купував дітям те, про що вони мріяли, намагався дарувати їм увагу, турботу й відчуття захищеності», – пригадує його дружина Вікторія.
Для своєї родини він – опора. Чоловік, який брере на себе відповідальність, допомагає, підтримує і створює відчуття стабільності. Його люблять за справжність, силу, людяність і велике серце.
«Я люблю його за те, що він є справжнім чоловіком, батьком і дідусем. Опорою для мене і дітей», – говорить рідна людина Юрія.
Юрій дуже любить онуків. Старшого онука він обожнював і радів кожній можливості бути поруч із ним. Про народження молодшого онука він лише встиг дізнатися, але побачити його вже не встиг.
Серед його улюблених занять риболовля. Йому подобається сам процес – рибалити. Адже любить спокій, природу, тишу. Риболовля була не лише відпочинком, а можливістю побути наодинці з думками, відчути мирний ритм життя.
Сьогодні Юрія чекають вдома. Його згадують як людину, яка з ранніх років навчилася боротися за себе і своїх рідних, яка не боялася роботи, любила дітей, берегла сім’ю і є опорою для рідних.
Спецпроєкт «Голоси тиші» реалізується у співпраці Thebuchacity та ГО «Голоси тиші». Він став можливим завдяки фінансовій підтримці Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти осіб (МК3Б) коштом Норвезького агентства з розвитку та співробітництва – NORAD. Погляди, висловлені у цій публікації, належать авторам і не обовʼязково відображають позицію Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти осіб (МК3Б), її донорів або держав-учасниць.
